Паїсій Святогорець: про прокляття і батьківську любов

Преподобний Паїсій Святогорець. Фото: nasledie77.wordpress.com

Знайте, що прокляття, навіть (просто) обурення батьків діють дуже сильно. І навіть, якщо батьки не проклинали своїх дітей, а просто через них обурилися, то у дітей немає потім жодного світлого дня в їхньому житті: все їхнє життя одна суцільна мука. Потім такі діти дуже страждають усе земне життя.

А ті батьки, які словами «посилають» своїх дітей до диявола – «присвячують» їх йому. Після цього диявол має право на таких дітей, він говорить «Ти послав їх мені».

Найбільшим скарбом на землі для людей є батьківське благословення.

До батьківських проклять відносяться всі погані слова, сказані нами протягом всього нашого життя, тобто не тільки ті, де сказано: «Я тебе проклинаю», а й такі, як: «дурень, дебіл, недорозвинений, нерозумний, урод, невіглас, на дітях своїх побачиш», та ін. (негативні слова). Ми маємо право тільки сказати: «Спаси тебе, Господи, збережи тебе, Господи, допоможи тобі, Господи, і я в тебе вірю, що у тебе все вийде, я радий, що ти прийняв самостійне рішення, але треба було порадитися зі мною ... і все в такому дусі (позитивному)».

Проклинаючи своїх дітей, ми самі того не розуміючи, віддаємо їх в руки бісам. Біси і без нас ходять і спокушають наших дітей на всякий гріх, а ми, замість молитви за дітей своїх, допомагаємо бісам. Так що ви хочете від своїх дітей?

Дитя за своєю природою безневинний ангел і, якщо у нього відхилення через погане виховання, то причина в нас. Шукайте гріх в собі і викорінюйте. Очистивши себе, автоматично очищається і дитина. Молитва матері за своїми дітьми розганяє всіх бісів від них (біса пияцтва, біса куріння, біса розпусти і т.д.). Молитва матері дістане дитя з дна пекла. Плачте за своїх дітей, матері, а не проклинайте і Господь все влаштує.

Старець Паїсій Святогорець.

«Слова» (т. 1, ч. 1, гл. V)

Читайте також

Роль єпископа Римського у спілкуванні Церков у першому тисячолітті

На підставі вивчення актів і рішень Вселенських Соборів ми можемо впевнено визначити місце Римської Церкви та її єпископа у спілкуванні помісних Церков у епоху Вселенських Соборів.