Притча: про красу в очах того, хто дивиться
Фото: wallpapers.99px.ru
Одного разу біля нього зупинився подорожній з вузлами за плечима і запитав:
– Що за люди живуть в цьому місті? Я питаю, тому що шукаю, де оселитися.
Старий відповів питанням:
– А які люди жили в тому місті, звідки ви родом?
– Жалюгідне кодло, – сказав подорожній, – негідники, грубіяни, жадібні, яким ні до кого, крім самих себе, і справи немає. Взимку снігу не випросиш. А тут як?
Старий відповів:
– Краще вам пройти повз. Люди тут точно такі ж, як і там, звідки ви прийшли.
І мандрівник пішов.
Сталося, що і наступного дня до нього підійшов інший подорожній з вузлом за плечима і запитав те ж саме:
– Що за люди живуть в цьому місті? Шукаю, де оселитися.
І знову старий повторив своє запитання про те, які люди живуть в тому місті, звідки подорожній родом.
– Гірко мені згадувати про це – вони всі були такими чесними, хоробрими і турботливими, благородними і сердечними, дружніми і люблячими, готовими чужому віддати останню сорочку.
Почувши таке, старий посміхнувся:
– Ласкаво просимо до нашого міста. Упевнений, знайдете ви тут точно таких же людей, як в тому місті, звідки прийшли...
Читайте також
Євхаристія в римських нетрях
У 250 році Рим завдав удару по християнству тотальною бюрократією. У тісних багатоповерхівках Церква вибудовувала таємну мережу виживання.
Бронзовий лев проти королівського меча
Середньовіччя прийнято вважати епохою абсолютного безправ'я, де монарх страчував помахом руки. Але Церква накреслила межу, перед якою державна машина пасувала.
Притулок під склепіннями: як нас лікує храмова напівтемрява
Ми тікаємо від випалюючого світла ламп і екранів. Давня церковна архітектура пропонує укриття – рятівну терапію напівтемряви.
Риза з дорожнього плаща
Фелонь священника колись гріла плечі римського мандрівника в дощ. Зараз духовенство носить на собі одяг стародавніх імперій, але з новими смислами.
Духовна інженерія Константинополя в облозі
Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: єпископ
Раніше кожен християнин знав свого єпископа особисто. Історичний розбір показує перетворення малої громади-сім'ї на величезну адміністративну структуру.