О собственном мнении и мнении Господа Бога

Некоторые заявляют, что мнение Господа Бога им известно
Что вполне ожидаемо, учитывая, что Он всеведущий и всеблагой Творец миров, а я неизбежно ограниченный в своем знании человек, склонный грешить и ошибаться. Это открытие далось мне нелегко, и я полагаю его важным.
Мои оценки как ситуации в целом, так и конкретных событий - это мои оценки, я могу ошибаться, я не считаю ошибку катастрофой и спокойно принимаю информацию с разных сторон, иногда признавая, что я чего-то не знаю и у меня недостаточно данных для обоснованного суждения, иногда я затрудняюсь интерпретировать и те данные, которые доступны.
Более того, никто не имеет обязательства - тем более, религиозного обязательства - со мной соглашаться. Тем более, делать это заранее, до того, как я представлю доводы в пользу моей позиции.
В связи с этим я с некоторой холодностью воспринимаю авторов некоторых статей, которые пишут о том, что мнение Господа Бога по текущим вопросам им точно известно, оно (кто бы мог подумать!) в точности совпадает с их мнением, так что все имеют религиозный долг это их мнение разделять.
Одна из проблем тут в том, что объявив свое мнение мнением Господа Бога, человек (или группа людей) потом не могут пересмотреть свою позицию - под влиянием каких бы то ни было новых данных. Они вынуждены упираться, как сказал поэт, With guns in their hands And God on their side.
Я с вообще большой осторожностью отношусь к людям, которые берутся предписывать мне, что мой моральный/религиозный долг состоит в поддержке определенной политической группы. Такие люди вызывают у меня - на основании исторического опыта, я не претендую на большее - сильные опасения. Как еще сказал поэт,
But I learned to accept it
Accept it with pride
For you don't count the dead
When God's on your side
Читайте також
Як зовнішність ввела в оману у храмі
Хочете історію яка навчила мене не судити про людей по зовнішності?
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?