Про найскладніше духовне питання
Фото: православие.Ru
Всі внутрішні налаштування нашого єства, наше виховання, почуття праведного гніву і справедливості противляться цьому, кажуть нам про абсурдність цієї заяви і неможливість виконання запропонованого завіту.
Чому ворога потрібно прощати? Якщо людина зробила нам боляче, підло обійшлася з нашими близькими, зрадила нас, вона повинна бути неодмінно покараною, як мінімум нашим до нього презирством і непрощенням.
Але християнські істини говорять про згубність непрощення і помсти. Наголошують на чудодійній силі прощення і любові до своїх ворогів. Але як їх можна полюбити і головне: за що?
Безумовно, на першому етапі мова йде не про гарячу любов, яку ми природним чином відчуваємо до своїх близьких і рідних, друзів, добрих приятелів.
Тут мається на увазі любов-співчуття, як розуміння того, що людині, яка вчинила проступок, впала морально, духовно, важко підніматися, важко ставати знову людиною, це нестерпний і болісний процес, на який можуть піти роки, а то й усе життя – і вона сама себе вже цим покарала.
Наше ж засудження та санкції – безглузді. Образа найжахливішим і руйнівним чином шкодить тільки нам.
Прощення і співчуття потрібні не нашим ворогам, а нам з вами, нашій душі, яку ми, щоразу вивільняючи від образи, злості і гніву, рятуємо і оновлюємо.
Тому і приділяється така увага прощенню. Все Євангеліє просякнуте духом любові, говорить про дбайливе ставлення до ближніх, ворогів, один до одного.
Без любові наше життя припиняється. Ми можемо ще жити на автоматі якийсь час, але справжнього життя, бурхливого, наповненого світлом і красою вже немає. Ми подібні перекритому струмку, знеструмлені і знекровлені.
Поки ми любимо, ми живемо. Як тільки зло вкрадається в наше серце під приводом справедливого гніву або належної відплати, ми вмираємо.
Кожен відгук на зло – смерть для душі, відгук на добро – відродження.
Любов завжди смиренна, вона не підноситься, не надимається, не оцінює. Вона ніжно наділяє і просочує все наше життя.
Любов єднає не створених один для одного людей, абсолютно різних і несхожих. Любов відкриває нам в інших образ Божий. Любов терпить і породжує тільки добро.
Любов не можна вимагати навзамін, це завжди дар згори. Ми можемо тільки прагнути до любові всім своїм серцем.
І Господь у потрібний час незаслужено і тихо обдарує нас нею.
Читайте також
Великодня проповідь про розбірки у винограднику
Господар виноградника платить запізнілому стільки ж, скільки тому, хто працював від світанку. Такий був головний удар Спасителя по нашому відчуттю справедливості.
Бог почув крик Давида, почує і наш
Третина біблійних псалмів – це крик болю, докори і гнів, звернені до Бога. Церква не викреслила з них жодного рядка – адже в цьому можна знайти опору.
Міра посту важливіша за його суворість
Типікон розписує мирянину монастирський устав погодинно, не даючи зразків його мирського виконання. Міра посту – не в уставі, а в розсудливості.
Як християни відмовилися від пацифізму
Як перші християни відмовлялися вбивати за наказом – і що змінилося після Константина.
Синець під оком неправедного судді
Спаситель використовує образ підкупного чиновника, щоб навчити нас ніколи не опускати руки. Історичний розбір палестинського суду I століття змінює погляди на молитву.
Дім не можна облаштувати в придорожньому нічліжному будинку
Рим вважали вічним містом – але він упав за три дні. Блаженний Августин, дивлячись на руїни, зрозумів те саме, що й нам належить усвідомити, стоячи на уламках звичного світу.