Если для эллинов апостольское преемство – пустой звук, то кто же они сами?
Встреча на Фанаре: Архиепископ Иероним, патриарх Варфоломей, Епифаний. Фото: Фейсбук
По решению Элладской Церкви я бы заметил, что легитимность любого Епископа держится на Апостольском Преемстве, на том, что его связывает с Апостолами цепочка должным образом совершенных рукоположений.
Если у нас некий человек, как Филарет, находится под анафемой, да еще признанной всем православным миром, и в этом состоянии кого-то "рукополагает", эта цепочка разрушена, и таково, увы, объективное положение дел. Люди, которых он поставил – не Епископы.
Если можно просто взять и отметить эту реальность актом личного произвола патр.Варфоломея, то возникает ситуация обрубания той ветки, на которой он и сидит вместе с согласными с ним Епископами - если Апостольское Преемство есть нечто настолько пустое, то вы-то тогда кто такие? Ваши собственные притязания тогда на чем основаны?
Если Епископ не верит в Апостольское Преемство, то как тогда верить в его епископство?
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.