Притча: про розважливого священика і любов до солодкого
Фото: pravmir.ru
– Батюшка, напоумте мого сина, – попросила вона.
Ієрей уважно подивився в очі хлопчикові і велів привести його за два тижні. Минув цей час, мати з сином підійшли до батюшки, але той, обмінявшись з хлопчиком поглядами, попросив відстрочки ще на тиждень. І в третій раз привела мати своє чадо.
І лише тоді батюшка, знову глянувши в очі дитині, вимовив:
– Їж, будь ласка, солодке в міру.
– Добре, – відповів хлопчик, – я зроблю, як ви сказали.
Мати була вкрай здивована і запитала:
– Чому ви першого і другого разу не могли сказати цих слів?
– Розумієш, – зніяковіло відповідав священик, – справа в тому, що я сам дуже любив солодке. Коли ти попросила мене поговорити з дитиною, я подумав, що двох тижнів мені буде досить, щоб позбутися від пристрасті. Але цього терміну виявилося мало. А як я міг іншого відвернути від гріха, до якого сам був схильний?
Читайте також
Різдво без глянцю: про що мовчить чорна печера на іконі
Чому Богородиця відвертається від Немовляти, а в центрі святкової ікони зяє пекельна безодня. Розбір драми, прихованої у фарбах.
Кров на фундаменті вітчизняного християнства
Історія перших київських мучеників Феодора та Іоанна, чия смерть показала князю Володимиру страшну зворотню сторону язичництва і визначила Хрещення Русі.
Лід рушив: чому у зла не вистачить снігу, щоб скасувати весну
У світі, де «завжди зима, але ніколи не Різдво», ми впізнаємо свою реальність. Про те, чому лід відчаю приречений розтанути, і яку ціну Бог заплатив за нашу весну.
Зламаний ніс святителя: що знайшли лікарі в гробниці Миколая Чудотворця
Про результати експертизи 1953 року: сліди катувань, тюремний артрит і загадка мироточення з сухих кісток, яку наука не може пояснити більше півстоліття.
Сім єпископів проти дикого Криму: як Церква брала херсонеський плацдарм
Чому християнство в Криму почалося з «квитка в один кінець», як молитва вдарила по античному ринку і чому єпископ увійшов у розпечену піч.
Як вірив у Бога двірник дядя Коля
У радянські часи люди старшого покоління найчастіше були віруючими. Але свою віру вони старанно приховували і не афішували. Ось одна з таких історій.