Притча: про розважливого священика і любов до солодкого
Фото: pravmir.ru
– Батюшка, напоумте мого сина, – попросила вона.
Ієрей уважно подивився в очі хлопчикові і велів привести його за два тижні. Минув цей час, мати з сином підійшли до батюшки, але той, обмінявшись з хлопчиком поглядами, попросив відстрочки ще на тиждень. І в третій раз привела мати своє чадо.
І лише тоді батюшка, знову глянувши в очі дитині, вимовив:
– Їж, будь ласка, солодке в міру.
– Добре, – відповів хлопчик, – я зроблю, як ви сказали.
Мати була вкрай здивована і запитала:
– Чому ви першого і другого разу не могли сказати цих слів?
– Розумієш, – зніяковіло відповідав священик, – справа в тому, що я сам дуже любив солодке. Коли ти попросила мене поговорити з дитиною, я подумав, що двох тижнів мені буде досить, щоб позбутися від пристрасті. Але цього терміну виявилося мало. А як я міг іншого відвернути від гріха, до якого сам був схильний?
Читайте також
Риза з дорожнього плаща
Фелонь священника колись гріла плечі римського мандрівника в дощ. Нині духовенство носить на собі одяг стародавніх імперій, але з новими смислами.
Духовна інженерія Константинополя в облозі
Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: єпископ
Раніше кожен християнин знав свого єпископа особисто. Історичний розбір показує перетворення малої громади-сім'ї на величезну адміністративну структуру.
Реквієм обривається на сльозній молитві
Слово «реквієм» перекладається як «спокій». Моцарт встиг написати лише сповідь грішника – далі рукопис перервався зі смертю автора.
Паспорт, що врятував життя під носом у гестапо
В окупованому Києві звичайний прихід на Подолі став підпільною мережею порятунку, де рядок у метричній книзі важив більше, ніж людське життя.
Смерть, що зрівняла стани
У Римі жінка була вічною дитиною, а раб – просто річчю. Але на арені амфітеатру християнки здобули право голосу і довели свою рівність із чоловіками.