Як можна дякувати за все?
Апостол Павел гооврит, что христианину необходимо испытывать благодарность Богу
Нещодавно мене покликала жіночка, щоб причастити її вдома. Коли 7 років тому я приїхав служити в село Недра, то мене декілька раз на рік запрошували причастити чотирьох подруг похилого віку, які вже не могли дійти до храму. Вони завжди збиралися, щоб зекономити мені час, в будинку однієї з них. Через деякий час однієї не стало. Потім ще однієї. І в минулому році відійшла на той світ ще одна.. Залишилася бабуся Надія. Абсолютно весела, постійно на позитиві. На двох палках, ледь пересувається, дуже хвора, але завжди усміхнена і відкрита. І от, останнього разу я помічаю, що з якоїсь причини сьогодні вона не має тої повноти радості, що зазвичай. Питаю, що трапилося? Вона каже: «Батюшка, ви простіть, у мене сьогодні сороковий день по сину.» Я запитав: як ви з цим справляєтесь, Надіє? Вона каже: «Батюшка, знаєте, я не так давно поховала чоловіка, після цього невістку, потім внука, якого втопили і знайшли лише на 50-тий день в озері…тепер син. І я дякую Богу за те, що він мене тримає, хоча довгий час я не розуміла, для чого я ще тут. А зараз розумію: щоб молитися за них. Тепер я відчуваю свою відповідальність за них».
І вона продовжує жити суцільною подякою і відчуттям того, що потрібна.
Я хотів би згадати, що говорить Феофан Затворник про нашу здатність дякувати Богу.
«Святий апостол Павел, заповідуючи солунянам дякувати Богу, додає слово «за все», чим виявляє думку про те, що Богу потрібно дякувати в усіх життєвих обставинах, і в добрих, і у злих. Позаяк Всеблагий Бог, без волі Якого ні один волос з голови нашої не впаде, всім виховує людину.»
Що саме так варто жити і діяти християнину, говорить апостол Павел, це порядок, встановлений Самим Господом відносно всіх християн. «Бо така про нас воля Божа».
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.