Предстоятель, каким он должен быть
Блаженнейший Митрополит Онуфрий. Фото: Facebook
Ничего особенного на этих фото нет, просто какой-то послушник в халате складывает обрезки столярки для обогрева на зиму.
А, нет, это Предстоятель многомиллионной Церкви Блаженнейший Онуфрий на Буковине вместе с братией занимается грубой физической работой.
Недавно один украинский православный журналист рассказал о встрече со священниками из других Поместных Церквей. На все тревожные тирады о том, как нам, православным, сложно живется и что же будет дальше, последовал ответ: «А чего вам переживать? У вас же Онуфрий».
Если бы подобные снимки разместил кто угодно из публичных личностей, их бы сочли постановочными. Но в случае с Блаженнейшим о подобном даже мысли не возникает.
Все же какое счастье, что нам, православным, в такое сложное время дан ТАКОЙ Предстоятель.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.