Христос потом спросит: ты видел это безобразие и молчал?
Предательство не должно считаться нормой жизни. Фото: Facebook
Касательно всей этой ситуации с поминовениями и прочим. Я не могу говорить за других - скажу за себя. Я грешный человек, у меня есть недостатки, но когда попирают Церковь, когда плюют во все святое, то молчать - преступно. Ведь Христос потом спросит: вот ты видел все это безобразие и молчал - чем же ты отличался от тех, кто предал Меня, когда меня арестовали, чем ты отличаешься от тех, кто молчал, видя, как в Меня плевали и как меня распинали? И я не знаю, что бы я ответил, если бы молчал. Поэтому, я может далеко не лучший раб Божий, но все же я считаю себя Божьим рабом. Как-то так. Этим и обосновано было то, что когда патриарх повел себя как Иуда, то хоть кому-то надо было это сказать это вслух чтобы присутствующие не считали это нормой жизни.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.