Бог действует через людей и через их усилия
Божье обетование «и врата ада не одолеют ее» не отменяет необходимость духовной мобилизации на защиту Церкви и веры Фото: mail.ru
Знаете, я не сторонник шапкозакидательских настроений. И когда кто-то заводит волынку в духе «все хорошо, прекрасная маркиза», меня это здорово напрягает.
Божье обетование «и врата ада не одолеют ее» не отменяет необходимость духовной мобилизации на защиту Церкви и веры.
Также, как и ссылки на исторические примеры многочисленных испытаний, из которых Церковь выходила победительницей.
Это как притча о человеке, который просил Божьей помощи, но систематически отвергал посылаемые Богом конкретные формы спасения.
Бог действует через людей и через их усилия. Поэтому естественно нужно не только верить, но и действовать. Каждый на своем месте, используя те возможности, которые у него есть.
В том числе и при помощи реалистического анализа ситуации, даже если он не сулит особого оптимизма. Что толку заниматься самообманом, если это не принесет результата?
А в нашем случае отсутствие результата - это захваченные храмы, разбитые головы и попранные права верующих УПЦ.
Разве можем мы бездействовать в такой ситуации и утешаться тем, что все наладиться само собой?
Естественно, добиться абсолютного результата мы вряд ли сможем. Но, повторюсь, сделать все, что от нас зависит, мы, в том числе и миряне, обязаны.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади