Притча: про правильний погляд на себе і навіщо нам почуття гумору
Фото: GoodFon
Ми повинні навчитися дивитися на себе з часткою гумору, який виховує в нас життєвий реалізм.
Наприклад, запалена уяву підказує: «Я геніальний». А ти зі спокійною посмішкою на це відповідаєш: «Не будь дурнем, ти посередня людина» або «Який ти смішний, чого ти такий пихатий?».
– Пам'ятаю, в дитячому таборі, – розповідає владика Антоній, – хтось із моїх товаришів страшенно розлютився. Наш керівник, замість того щоб його вгамувати, взяв і поставив перед ним дзеркало. Коли хлопчик побачив своє спотворене люттю обличчя, у нього вся злість відразу спала.
Реалістичний погляд на себе – ось початок смирення.
Читайте також
Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі
Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.