Притча: про правильний погляд на себе і навіщо нам почуття гумору
Фото: GoodFon
Ми повинні навчитися дивитися на себе з часткою гумору, який виховує в нас життєвий реалізм.
Наприклад, запалена уяву підказує: «Я геніальний». А ти зі спокійною посмішкою на це відповідаєш: «Не будь дурнем, ти посередня людина» або «Який ти смішний, чого ти такий пихатий?».
– Пам'ятаю, в дитячому таборі, – розповідає владика Антоній, – хтось із моїх товаришів страшенно розлютився. Наш керівник, замість того щоб його вгамувати, взяв і поставив перед ним дзеркало. Коли хлопчик побачив своє спотворене люттю обличчя, у нього вся злість відразу спала.
Реалістичний погляд на себе – ось початок смирення.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.