При унии с католиками положение Фанара не потерпит ущерба
Папа римский и патриарх Варфоломей. Фото: РИА
Заметил, что многие не верят в то, что патриарх Варфоломей готовит унию с католиками. На том основании, что это дескать поставит его в подчиненное положение. Мол, зачем это ему надо?
Это ложный вывод. Дело в том, что новая уния не будет предполагать административного слияния и навязывания канонического права Римской Церкви. Это будет прежде всего восстановление евхаристического общения. Поэтому положение Фанара никоим образом не потерпит ущерба.
Плюс, наверняка между Ватиканом и Фанаром существует договоренность о том, что Рим признает, или подтвердит, 28-е правило (по некоторым данным сфальсифицированное) 4-го ВС. Согласно этому правилу:
«да град получивши честь быти градом царя и синклита, и имеющий равные преимущества с ветхим царственным Римом, и в церковных делах возвеличен будет подобно тому, и будет вторый по нем».
Ну и что, что Константинополя уже полтысячи лет не существует. Для греков это «мелочи».
То есть папа римский и Константинопольский патриархат как бы «поделят» христианский мир между собой при формальном первенстве Рима.
Плюс у патриарха Варфоломея есть еще одна мотивация. О которой я напишу позже.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.