Притча: про силу людського серця
Фото: youatlas.com
Майбутньому митрополиту було на той час шість років, і жив він з батьками в Тегерані. Одного разу вони пішли дивитися сад до однієї людини. У Персії так було прийнято, можна було прийти до незнайомої людини і сказати: «Я чув, у вас чудовий сад, чи не можна на нього подивитися».
Так сталося і цього разу. Сім'я російського дипломата милувалася трояндами, господар люб'язно пригощав їх щербетом і...
І тільки наступного дня стало відомо, що в той час у будинку господаря лежав його улюблений син, тільки що зарізаний на дорозі.
– Це було моє перше враження, – говорив владика, який прожив довге, важке життя, – про те, як людина може стати лицем до лиця зі смертю і перемогти свій страх, свою біль заради любові або, як сказав би сам господар, – заради простої гостинності: інакше люди не роблять».
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.