Притча: про силу людського серця
Фото: youatlas.com
Майбутньому митрополиту було на той час шість років, і жив він з батьками в Тегерані. Одного разу вони пішли дивитися сад до однієї людини. У Персії так було прийнято, можна було прийти до незнайомої людини і сказати: «Я чув, у вас чудовий сад, чи не можна на нього подивитися».
Так сталося і цього разу. Сім'я російського дипломата милувалася трояндами, господар люб'язно пригощав їх щербетом і...
І тільки наступного дня стало відомо, що в той час у будинку господаря лежав його улюблений син, тільки що зарізаний на дорозі.
– Це було моє перше враження, – говорив владика, який прожив довге, важке життя, – про те, як людина може стати лицем до лиця зі смертю і перемогти свій страх, свою біль заради любові або, як сказав би сам господар, – заради простої гостинності: інакше люди не роблять».
Читайте також
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.
Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість
Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.