Притча: про те, як правильно підставити другу щоку
Фото: yandex.ua
Дівчинку, нещодавно привезену батьками з Росії, третирували її місцеві однокласниці. Діти часом бувають дуже жорстокими, а тут – приїхала, говорити їхньою мовою не вміє, а якщо й скаже що, так з помилками. Поводиться не так. Одягнена не так…
І ось стоїть бідна дівчинка в кутку одна. Раптом підбігає до неї зграйка однокласниць, і та, що є першою задиракою, каже: «Хочеш яблучко?» Новенька мовчить, не знаючи, як тут належить відповідати. А та риється в сумці, відшукує яблуко, швидко відкушує від нього шматок за шматком і під сміх інших простягає дівчинці недогризок. Розгублено дивиться на них колишня москвичка. Але не кинула в обличчя кривдниці цей огризок, не відвернулася гнівно й не заплакала. Маленька російська єврейка, яка приїхала з країни з іншим вихованням, відкрила свій ранець, дістала мандарин і простягнула насмішниці. Та спалахнула й розгублено втекла, відводячи за собою зграю.
З того моменту все змінилося. Її вже не тільки що не дражнили, але прийняли в свої вірні подруги.
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.