Притча: про те, як правильно підставити другу щоку

Фото: yandex.ua

Дівчинку, нещодавно привезену батьками з Росії, третирували її місцеві однокласниці. Діти часом бувають дуже жорстокими, а тут – приїхала, говорити їхньою мовою не вміє, а якщо й скаже що, так з помилками. Поводиться не так. Одягнена не так…

І ось стоїть бідна дівчинка в кутку одна. Раптом підбігає до неї зграйка однокласниць, і та, що є першою задиракою, каже: «Хочеш яблучко?» Новенька мовчить, не знаючи, як тут належить відповідати. А та риється в сумці, відшукує яблуко, швидко відкушує від нього шматок за шматком і під сміх інших простягає дівчинці недогризок. Розгублено дивиться на них колишня москвичка. Але не кинула в обличчя кривдниці цей огризок, не відвернулася гнівно й не заплакала. Маленька російська єврейка, яка приїхала з країни з іншим вихованням, відкрила свій ранець, дістала мандарин і простягнула насмішниці. Та спалахнула й розгублено втекла, відводячи за собою зграю.

З того моменту все змінилося. Її вже не тільки що не дражнили, але прийняли в свої вірні подруги.

 

Читайте також

Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті

Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.

Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?

Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.

Місяць закону і сонце благодаті

Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.

Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви

У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.

Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці

Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.

Як ченці рятували античність, стиснувши зуби та пера

Платона, Галена і язичницьку граматику крізь руїни Риму пронесли ченці – при світлі лампи, із замерзлими пальцями, під гул битв.