Притча: про те, як правильно підставити другу щоку
Фото: yandex.ua
Дівчинку, нещодавно привезену батьками з Росії, третирували її місцеві однокласниці. Діти часом бувають дуже жорстокими, а тут – приїхала, говорити їхньою мовою не вміє, а якщо й скаже що, так з помилками. Поводиться не так. Одягнена не так…
І ось стоїть бідна дівчинка в кутку одна. Раптом підбігає до неї зграйка однокласниць, і та, що є першою задиракою, каже: «Хочеш яблучко?» Новенька мовчить, не знаючи, як тут належить відповідати. А та риється в сумці, відшукує яблуко, швидко відкушує від нього шматок за шматком і під сміх інших простягає дівчинці недогризок. Розгублено дивиться на них колишня москвичка. Але не кинула в обличчя кривдниці цей огризок, не відвернулася гнівно й не заплакала. Маленька російська єврейка, яка приїхала з країни з іншим вихованням, відкрила свій ранець, дістала мандарин і простягнула насмішниці. Та спалахнула й розгублено втекла, відводячи за собою зграю.
З того моменту все змінилося. Її вже не тільки що не дражнили, але прийняли в свої вірні подруги.
Читайте також
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.
Як ченці рятували античність, стиснувши зуби та пера
Платона, Галена і язичницьку граматику крізь руїни Риму пронесли ченці – при світлі лампи, із замерзлими пальцями, під гул битв.