Притча: п'ятнадцять хвилин тиші
Але варто лише зупинитися, побути в тиші – і Господь постукає в серце. Фото: rg.ru
– Виконай одне моє прохання, – попросив батько.
– Яке, тато?
– Коли я помру, ти сорок днів приходь в цю кімнату хвилин на п'ятнадцять.
– А що мені при цьому робити?
– Нічого не треба робити. Просто будь в кімнаті. Але кожен день і не менше п'ятнадцяти хвилин.
Син поховав батька і в точності виконав прохання: був кожен день в кімнаті і просто сидів. Так минуло сорок днів, після яких юнак сам прийшов до церкви і став глибоко віруючим.
Лише через багато років, він усвідомив, наскільки мудрим був батьків заповіт. Батько зрозумів, що у молодих занадто швидкий ритм життя, суцільна метушня і ніколи подумати про вічне: сенс життя, своєї душі, безсмертя, Бога. Але варто лише зупинитися, побути в тиші – і Господь постукає в серце.
Читайте також
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: патріарх
Як кілька єпископських кафедр піднеслися над рештою, чому церковна карта почала повторювати карту імперії та чи є патріаршество священною формою устрою Церкви?
Літопис без автора
«Повість временних літ» ми звикли називати працею преподобного Нестора. Але підпис на ній залишив інший монах, а сам літопис передавали з рук у руки.
Як весілля зупинило війну
Юну слуцьку княжну видали заміж, щоб два магнатські роди не залили місто кров'ю. Невдовзі уніатський митрополит поскаржився, що в Слуцьку ожило Православ'я.
Людина перед лицем стихії
Самотня постать на березі здається нікчемно малою перед водною стихією, але саме вона постає перед Творцем.
Таємниці Голгофи у світлі археології
Завіса віків приховує реальні події IV століття. Археологія та давні тексти відображають справжній шлях великої християнської святині.
Запорожці на захисті гнаної віри
Історія про те, як козаки піднімали шаблі, заступаючись за принижених батюшок і, водночас, – дебоширили в храмах.