Притча: п'ятнадцять хвилин тиші
Але варто лише зупинитися, побути в тиші – і Господь постукає в серце. Фото: rg.ru
– Виконай одне моє прохання, – попросив батько.
– Яке, тато?
– Коли я помру, ти сорок днів приходь в цю кімнату хвилин на п'ятнадцять.
– А що мені при цьому робити?
– Нічого не треба робити. Просто будь в кімнаті. Але кожен день і не менше п'ятнадцяти хвилин.
Син поховав батька і в точності виконав прохання: був кожен день в кімнаті і просто сидів. Так минуло сорок днів, після яких юнак сам прийшов до церкви і став глибоко віруючим.
Лише через багато років, він усвідомив, наскільки мудрим був батьків заповіт. Батько зрозумів, що у молодих занадто швидкий ритм життя, суцільна метушня і ніколи подумати про вічне: сенс життя, своєї душі, безсмертя, Бога. Але варто лише зупинитися, побути в тиші – і Господь постукає в серце.
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.