Церковь должна быть с людьми, а не с властью
Верующие возле храма Воскресения в Подгорице. Фото: Facebook
Показательно, что черногорский раскольник Мираш Дедеич, о котором идёт речь в статье (глава раскольнической структуры в Черногории и бывший клирик Константинопольского патриархата, ныне отлученный Фанаром) излагает те же аргументы, что и Филарет у нас, а ныне и ПЦУ. Как в Украине Филарет и иже с ним выступали за принятие закона о переименовании нашей УПЦ, так и черногорский раскольник ратовал за принятие у них закона о лишении местной канонической Церкви собственности.
Раскольники в разных странах, но логика одна.
И вот ещё одна деталь.
Несмотря на то, что п. Варфоломей недавно заявил, что никогда не даст автокефалии Черногории, все равно Дедеич утверждает обратное. И почему то нет веры патриарху Варфоломею после всего того, что он натворил в Украине. А вот словам раскольника, который вроде говорит чушь, почему верится.
К сведению: так называемая «Черногорская православная церковь» во главе с Мирашем Делеичем в этой стране является подавляющим меньшинством – около 15 приходов, но ее поддерживает власть. Каноническая Церковь – многолюдна (см.фото протестов против принятого закона, на моей странице ниже) и имеет много приходов, но местная власть ее игнорирует.
И это хорошо. Церковь должна быть с людьми, а не с властью.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади