Притча: про найпрекраснішу музику
Фото: w-dog.ru
– Бетховена, Гайдна, – відповідала вона.
– А є музика ще краще.
– Яка ж? Моцарта? – запитала дівчина.
– Ні, ще краще.
– Може, Баха?
– Ні ні.
– Яка ж, я не знаю.
– Музика душі.
– Душі? Музика душі, та хіба є така? – запитала вона.
– А як же. Є.
- Уперше чую. Яка ж це музика?
– Це – спокій душі. Той самий спокій, про який йдеться в Євангелії: «Візьміть ярмо Моє на себе і знайдете спокій душам вашим...» Ось цей самий спокій. Вивчали математику? Знаєте, що таке знак рівності? Ну ось: спочинок душі – блаженство – музика, гармонія всіх душевних сил.
– Так ось – яка музика...
Батюшка додав:
–- Так вона мені сподобалася. Ось прийде одна така, і все забудеш: і тяжкості, і скорботи...
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.