Притча: про юродивого і два кошики каменів
Фото: ru.dreamstime.com
Юродивий, за своїм звичаєм, не став відповідати на питання про те, навіщо він тримає у себе каміння.
Тоді авва Силуан тихо зауважив йому:
– Брат, я нікуди, крім храму, не виходжу зі своєї келії, але нині Бог мене послав до тебе, а навіщо, не відаю?
У відповідь юродивий став серйозним і сказав:
– Прости, отче. Все дуже просто. Щоранку я сідаю, маючи перед собою ці камінчики. Якщо народиться в мені добрий помисел, кладу камінь в одну корзину, а якщо злий – в іншу. Увечері перераховую їх, і якщо праворуч кошик наповнений більше, то трапезничаю. А якщо ліворуч – лягаю спати голодним.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.