Притча: про юродивого і два кошики каменів
Фото: ru.dreamstime.com
Юродивий, за своїм звичаєм, не став відповідати на питання про те, навіщо він тримає у себе каміння.
Тоді авва Силуан тихо зауважив йому:
– Брат, я нікуди, крім храму, не виходжу зі своєї келії, але нині Бог мене послав до тебе, а навіщо, не відаю?
У відповідь юродивий став серйозним і сказав:
– Прости, отче. Все дуже просто. Щоранку я сідаю, маючи перед собою ці камінчики. Якщо народиться в мені добрий помисел, кладу камінь в одну корзину, а якщо злий – в іншу. Увечері перераховую їх, і якщо праворуч кошик наповнений більше, то трапезничаю. А якщо ліворуч – лягаю спати голодним.
Читайте також
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.