Санитары-священники читают слова молитвы без веры
Священники-санитары. Фото: Facebook
Тема сегодняшнего дня.
Появились священники-санитары.
Вместо того, чтоб служить Богу, молиться самому и учить молиться в таких случаях паству, учить людей Покаянию и верой исцелять панические настроения прихожан, начинают придумывать разные способы, как обезопасить людей от коронавируса при Таинстве Причастия Святых и Пречистых Тела и Крови Христовых. Начинают выдумывать разные богословские поводы для того, чтоб убедить окружающих, что в Чаше не Сам Христос, а нечто, способное передавать вирусы....
Мало того, что они не верят в Господа...
Эти санитары слова молитвы перед Причастием «Еще верую, яко Сие есть САМОЕ ПРЕЧИСТОЕ Тело Твое, и Сия есть Самая честная Кровь Твоя» читают без веры, автоматически, потому, что так нужно....
Господи, прости нам, ибо не ведаем, что творим...
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.