Війна війною, а злиття РКЦ й Фанара за розкладом
Папа римський Франциск. Фото: Andrew Medichini/AP
«Ми прагнемо досягти повного спілкування, яке дозволить нам одного разу, у Божий час, зібратися за одним євхаристичним столом», – написав понтифік.
В іншому місці папа заявив, що Фанар та РКЦ нібито здатні «розпізнавати натхнення Святого Духа». А Святий Дух, на думку папи, «направляє віруючих до єдності у законному розмаїтті».
Тобто маємо дві тези:
1. РКЦ і Фанар будуть служити разом Євхаристію.
2. Католики не збираються відмовлятися від своїх єресей. Вони вважають їх «законним розмаїттям».
І можна було б сказати, що Фанар із цим не згоден, але це не так. У 2021 році глава Архієпископії в США Елпідофор заявив, що всі релігії – це «міріади стежок, які ведуть до одного й того самого місця». Де єресі? Які єресі?
Про чистоту віри, яку закликали зберігати отці Церкви, ніхто не згадує. Та й навіщо? Завжди можна сказати: ти робиш не те, що тобі вигідно, а «розпізнаєш натхнення Святого Духа». Все просто.
Читайте також
Чому допомога онкохворим дітям – загроза держбезпеці
Ми вже давно мали б звикнути до витівок деяких народних депутатів, які особливо люто ненавидять УПЦ. Але вони не припиняють дивувати.
Рамадан для влади ближчий, ніж Великий піст?
Невже мусульмани та іудеї, яких у країні трохи більше відсотка населення, стали привілейованим класом? Адже Україна вважається християнською країною.
Молитва для Зеленського
Якщо Думенко складає для походу до Ради молитву, де перераховуються окремо президент, Рада і уряд, ми розуміємо: ці слова адресовані не Богу, а людям, які його запросили до Ради.
ДЕСС: мусульман від ТСН захищаємо, УПЦ – не помічаємо
Влада кидається захищати жменю мусульман, що належать до інших національностей, але демонстративно не помічає цькування мільйонів православних українців.
Стало відомо, як ПЦУ використовує захоплені храми
У Корсунь-Шевченківському захоплений у УПЦ храм Спаса Нерукотворного члени ПЦУ використовують як склад одягу.
Чому злодій, який крав у ЗСУ, може вийти з СІЗО, а владика Арсеній – ні?
Злодій, який крав їжу у солдатів у воєнний час, має право вийти на свободу, а у архієрея, який годував у Лаврі сотні знедолених біженців, такого права немає.