Притча: про запалену лампаду і про те, як важливо поступатися один одному

Фото: i.pinimg.com

Одна жінка не терпіла у своєму будинку ні запаху фіміаму, ні запалених лампад. Чоловік її, однак, наполягав на своєму, і становище в домі зробилося зовсім нестерпним: ніхто не хотів поступатися.

Тоді чоловік звернувся до старця і розповів про своє горе.

Старець, подумавши, відповів:

– Заспокойся, дружина твоя зовсім не біснувата, як тобі здається, через те, що не переносить фіміаму. Просто не привчена до таких речей і ображається, що ти цього не розумієш. Ти, знаєш, що зроби – на якийсь час поступися їй. Почекаємо з молитвою, що з цього вийде.

Чоловік повернувся додому і, ні слова не кажучи, почав виконувати пораду старця. Через кілька днів, на превеликий свій подив, він виявив, що в будинку горить лампадка і пахне ладаном!

Читайте також

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.

Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»

У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.

Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість

Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.

Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки

Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.