Притча: про запалену лампаду і про те, як важливо поступатися один одному
Фото: i.pinimg.com
Одна жінка не терпіла у своєму будинку ні запаху фіміаму, ні запалених лампад. Чоловік її, однак, наполягав на своєму, і становище в домі зробилося зовсім нестерпним: ніхто не хотів поступатися.
Тоді чоловік звернувся до старця і розповів про своє горе.
Старець, подумавши, відповів:
– Заспокойся, дружина твоя зовсім не біснувата, як тобі здається, через те, що не переносить фіміаму. Просто не привчена до таких речей і ображається, що ти цього не розумієш. Ти, знаєш, що зроби – на якийсь час поступися їй. Почекаємо з молитвою, що з цього вийде.
Чоловік повернувся додому і, ні слова не кажучи, почав виконувати пораду старця. Через кілька днів, на превеликий свій подив, він виявив, що в будинку горить лампадка і пахне ладаном!
Читайте також
Розповіді про давню Церкву: пресвітери
До єпископа далеко, дияконів майже немає, а пресвітери (священники, батюшки) у багатьох асоціюються, власне, з Церквою. Але в давнину було по-іншому.
«Пікасо́»: два способи стати богом
Уривок з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 23 Попередній епізод твору можна прочитати тут
Якщо єпископ – атеїст
З рукоположенням у єпископи монах погоджується на такий спосіб життя, який робить його особисте спасіння значно складнішим у порівнянні з тим, яке було до цього.
Відмінність євхаристійної Церкви від клерикальної
Церква – не інститут, який має задовольняти «метафізичні потреби народу». Це євхаристійне зібрання, де смертне людське життя перетворюється на життя нетлінне.
Розповіді про стародавню Церкву: єпископи і диякони
Єпископи і диякони – це особи, пов'язані з конкретною громадою, на відміну від апостолів і пророків. Якими були їхні функції і як розвивалися ці інститути в давнину?
Що відбувалося між Воскресінням і Вознесінням Господнім
Чому Христос одразу після Воскресіння не вознісся на небо, а взяв сорокаденну паузу? Де Він перебував цей час, чого навчав, про що говорив з апостолами?