Притча: про старця і його улюбленого учня

Фото: istockphoto.com

Почувши їх ремствування, інші старці почали докоряти авву. Тоді він повів їх до келій своїх учнів.

– Брат! Підійди швидше сюди! Ти мені потрібен, – повторював авва, стукаючи по черзі в кожну з дверей.

Але ніхто з учнів не поспішав йому відкривати: хтось в цей момент співав псалми і не хотів перериватися, інший плів мотузки і боявся через поспішність зіпсувати своє рукоділля.

Нарешті черга дійшла до писаря. Авва лише тихенько постукав у двері і назвав його ім'я. В ту ж мить двері відчинилися, і на порозі з'явився чернець з пером у руці.

– Скажіть, отці, де ви бачите інших моїх учнів? – запитав авва.

Потім він увійшов до келії, взяв зошит і побачив, що учень тільки що почав виводити нову букву, але побіг відчиняти вчителю, навіть не закінчивши її.

Тоді старці сказали:

– Справедливо ти любиш його, авва. І ми його всі любимо, і Бог його любить.

Читайте також

Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара

Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.

Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть

Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.

Червоний терор в Україні: як більшовики грабували і осквернювали храми

За сухими протоколами ГубНК про «лом срібла» приховано систему свідомого блюзнірства. Вивчимо документальну хроніку 1919–22 років.

Святі врата: єдиний свідок, якому не ставлять запитань

Все навколо горіло, але цей надбрамний храм вистояв. Чому — не знає ніхто.

Речовий доказ №2: про що свідчить шматок льону з Ов'єдо

Плат 84 на 53 сантиметри з хаотичними, несиметричними плямами. Жоден експерт, який взявся за цей шматок льону, не зміг пояснити їх інакше, ніж підлинністю Євангелія.

Притвор: книга покаяння, яку ми розучилися читати

Ми проходимо через нього не зупиняючись. А він був побудований саме для того, щоб ми зупинилися і замислилися про головне.