Притча: про старця і його улюбленого учня
Фото: istockphoto.com
Почувши їх ремствування, інші старці почали докоряти авву. Тоді він повів їх до келій своїх учнів.
– Брат! Підійди швидше сюди! Ти мені потрібен, – повторював авва, стукаючи по черзі в кожну з дверей.
Але ніхто з учнів не поспішав йому відкривати: хтось в цей момент співав псалми і не хотів перериватися, інший плів мотузки і боявся через поспішність зіпсувати своє рукоділля.
Нарешті черга дійшла до писаря. Авва лише тихенько постукав у двері і назвав його ім'я. В ту ж мить двері відчинилися, і на порозі з'явився чернець з пером у руці.
– Скажіть, отці, де ви бачите інших моїх учнів? – запитав авва.
Потім він увійшов до келії, взяв зошит і побачив, що учень тільки що почав виводити нову букву, але побіг відчиняти вчителю, навіть не закінчивши її.
Тоді старці сказали:
– Справедливо ти любиш його, авва. І ми його всі любимо, і Бог його любить.
Читайте також
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.
Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість
Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.