Притча: велика покора
Хліб. Фото: 35photo.pro
Прибувши в скит, святий Арсеній розповів пресвітерам про свій намір прийняти чернецтво. Вони відвели його до старця, наповненому Святим Духом, Іоанна Колова. Старець захотів випробувати Арсенія. Коли вони сіли за трапезу, щоб скуштувати хліба, старець не запросив Арсенія, залишивши стояти. Той стояв, потупивши очі в землю й думаючи, що стоїть у присутності Бога перед його ангелами.
Коли почали їсти, старець узяв сухар і кинув Арсенію. Арсеній, побачивши це, розцінив вчинок старця так: «Старець, подібний до ангела Божого, пізнав, що я подібний до пса, навіть гірше за пса, і тому подав мені хліб так, як подають псу. З'їм же я хліб так, як їдять його пси». Після цього роздуму Арсеній став на руки і коліна, в цьому положенні підійшов до сухаря, взяв його вустами, відніс у куток і там з'їв.
Старець, побачивши велике смирення його, сказав пресвітерам:
− З нього буде досконалий інок.
Через деякий час Іоанн дав йому келію біля себе і навчив його трудитися во спасіння своє.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.