У святых отцов грех - это авария, только в духовном смысле
Святые отцы. Фото: Правмир
Чего греха таить, за рулём каждый не прочь обругать неумелого или опасно едущего соседа-водителя. Действия других разбираются с пафосом. Определения и эпитеты самые хлёсткие. Тот перестраивается неправильно, этот ползёт еле-еле. Но куда всё девается, когда сам минуту назад едва не сбил человека или забыл поморгать поворотником и угодил под грозные фанфары. А если, предположим, реально виновник аварии? Заставил кого-то уходить от соприкосновения борт о борт и - занос, встречка, фура, удар, внезапно оборвавшиеся жизни... Долго ещё эта сцена будет стоять перед глазами, заставлять сокрушаться и пятнать положительное мнение о себе. Кто уж там тихо едет и как перестраивается, не будет иметь значения.
Вот так и у святых отцов грех - это авария, только в духовном «драйвинге». Да если ещё послужил соблазну и погибели других.. Думать и рассуждать после этого ни о ком и ни о чём кроме собственного недостоинства не хочется.
Хорошо, скажут, но как же «паче всех грешнейший» и «я́ко ины́й, я́коже аз, не прегреши́ Тебе́, ниже́ соде́я дея́ния, я́же аз соде́ях"? Чему соответствует такой жгучий стыд? Все вроде люди приличные. Неужели здесь не риторическое преувеличение? Нет. Вам доводилось когда-либо среди важного мероприятия, в собрании людей отличиться каким-нибудь неожиданным и глупым образом? Ну так, чтобы до немой сцены: разбить ценную вещь или вывалить блюдо на шикарное платье соседки? И всяк после этого на вас обернулся и долго-долго так с недоумением и испытующе взглянул, а вам захотелось провалиться на месте,.Вот это и есть состояние, напоминающее "паче всех грешнейший" и "я́ко ины́й, я́коже аз, не прегреши́ Тебе́, ниже́ соде́я дея́ния, я́же аз соде́ях". Святые, по всей видимости, именно так ощущали свою неправоту перед Богом.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.