Притча: чому люди кричать один на одного

Фото: flytothesky.ru

Старець запитав у своїх учнів:

- Як ви думаєте, чому, коли люди сваряться, вони кричать?

- Тому, що втрачають спокій, – сказав один.

- Але навіщо ж кричати, якщо інша людина перебуває з тобою поруч? – запитав старець. – Не можна з ним говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти розсерджений?

Учні пропонували свої відповіді, але жоден з них не влаштував старця. Врешті-решт він пояснив:

- Коли люди незадоволені один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того, щоб покрити цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Чим сильніше вони сердяться, тим голосніше кричать.

- Як розмовляють люди, які люблять один одного? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо. Тому, що їх серця знаходяться дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька. А коли любов з роками сходить з сили в силу, навіть перешіптування стає їм не потрібно. Вони тільки дивляться один на одного і все розуміють без слів.

Таке буває, коли поруч двоє люблячих людей.

Так ось, коли сперечаєтесь, не дозволяйте вашим серцям віддалятися один від одного, не вимовляєте слів, які ще більше збільшують відстань між вами. Тому, що може прийти день, коли відстань стане такою великою, що ви не знайдете зворотного шляху.

Читайте також

До святих – за попереднім записом

У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.