Притча: чому люди кричать один на одного

Фото: flytothesky.ru

Старець запитав у своїх учнів:

- Як ви думаєте, чому, коли люди сваряться, вони кричать?

- Тому, що втрачають спокій, – сказав один.

- Але навіщо ж кричати, якщо інша людина перебуває з тобою поруч? – запитав старець. – Не можна з ним говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти розсерджений?

Учні пропонували свої відповіді, але жоден з них не влаштував старця. Врешті-решт він пояснив:

- Коли люди незадоволені один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того, щоб покрити цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Чим сильніше вони сердяться, тим голосніше кричать.

- Як розмовляють люди, які люблять один одного? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо. Тому, що їх серця знаходяться дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька. А коли любов з роками сходить з сили в силу, навіть перешіптування стає їм не потрібно. Вони тільки дивляться один на одного і все розуміють без слів.

Таке буває, коли поруч двоє люблячих людей.

Так ось, коли сперечаєтесь, не дозволяйте вашим серцям віддалятися один від одного, не вимовляєте слів, які ще більше збільшують відстань між вами. Тому, що може прийти день, коли відстань стане такою великою, що ви не знайдете зворотного шляху.

Читайте також

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років

За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.

Чому Торжество Православ'я – це свято художників

У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.

Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів

Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.

Розповіді про давню Церкву: стан духовенства в перші століття

Джерела цього часу змальовують досить неоднозначну картину стану кліру. Щоб її собі уявити, розберемо три аспекти: освіта, моральність і забезпечення.