Притча: чому люди кричать один на одного
Фото: flytothesky.ru
Старець запитав у своїх учнів:
- Як ви думаєте, чому, коли люди сваряться, вони кричать?
- Тому, що втрачають спокій, – сказав один.
- Але навіщо ж кричати, якщо інша людина перебуває з тобою поруч? – запитав старець. – Не можна з ним говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти розсерджений?
Учні пропонували свої відповіді, але жоден з них не влаштував старця. Врешті-решт він пояснив:
- Коли люди незадоволені один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того, щоб покрити цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Чим сильніше вони сердяться, тим голосніше кричать.
- Як розмовляють люди, які люблять один одного? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо. Тому, що їх серця знаходяться дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька. А коли любов з роками сходить з сили в силу, навіть перешіптування стає їм не потрібно. Вони тільки дивляться один на одного і все розуміють без слів.
Таке буває, коли поруч двоє люблячих людей.
Так ось, коли сперечаєтесь, не дозволяйте вашим серцям віддалятися один від одного, не вимовляєте слів, які ще більше збільшують відстань між вами. Тому, що може прийти день, коли відстань стане такою великою, що ви не знайдете зворотного шляху.
Читайте також
Пастух із листом від Христа до короля Франції
Влітку 1212 року тисячі прочан із палицями чекали, що море розступиться перед ними. Пізніші хроністи додали до їхньої історії кораблі, работорговців і зітхання папи.
Фасад із кісток і фасад зі світла
Антоніо Гауді сорок три роки будував храм у Барселоні, знаючи, що це будівництво – на віки.
Суд над мертвим папою
Одного разу в Римі посадили на престол тіло померлого папи й улаштували над ним суд. Звинувачення спиралося на церковне правило, яке колись урятувало його кафедру.
Обитель, збудована на зло королю
Коли в Мінську в православних залишився лише один храм, містяни вирішили збудувати ще один – і не зупинилися навіть перед королівським указом.
Молода Мати і сплячий Христос
Мікеланджело висік скульптуру Діви, яка виглядає молодшою за свого Сина, і єдиний раз у житті залишив на мармурі автограф. Жодне з цих «дивацтв» не є випадковим.
Православні книги з уніатського верстата
У XVIII столітті почаївські ченці-уніати друкували книги, за якими молилися православні та старообрядці.