Спікер ПЦУ посміявся над мітингувальниками-білорусами

Мітинг у Білорусі. Фото: Газета.ру

Мітинг у Білорусі. Фото: Газета.ру

Багаторічний ад'ютант Філарета, а нині спікер ПЦУ Євстратій Зоря посміявся над білорусами, заявивши, що на мітинги у підтримку діючого президента звозили бюджетників, і в Україні таке за визначенням неможливо:

«Щоб краще зрозуміти, наскільки Україна відрізняється від Білорусі (або Білорусь від України), можливо нам варто лише уявити, що сьогодні в центрі Києва збирають мітинг бюджетників на підтримку переобрання Кучми 80% голосів"».

І можна було б посміятися разом із Зорею над «примітивною» Білоруссю, але заважають дві обставини.

1. Поки немає доказів, що на мітингах на підтримку Лукашенка були виключно бюджетники.

2. Є багато свідчень, що «батько Томосу» Петро Порошенко широко використовував бюджетників на своїх мітингах.

І найсмішніше – бюджетників широко використовували на всіх акціях, пов'язаних із Томосом. Їх звозили на гастролі порошенківського Томос-туру, а в дні «об'єднавчого Собору» та презентації Томосу центр Києва був буквально ними затоплений.

Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду

Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.

Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?

Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.

Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?

Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?

Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?

Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.

Нагородження нащадків більшовиків у Лаврі

Саме при заповіднику в Лаврі знущалися над мощами преподобних, влаштовували в храмах музей атеїзму, а у вівтарях розміщували туалети.

«Виродки» і «тупі тварини»: борці з УПЦ добралися до дітей

Історики, вивчаючи наш час, будуть дивуватися: як інформаційну політику величезної країни могли так довго визначати настільки дрібні, злобні та нікчемні люди?