Чи має зять-священник ганьбити свою тещу?

Андрій Дудченко. Фото: Youtube.com

У коментарях Дудченка підтримали інші «священники» ПЦУ. Володимир Коскін написав: «Свята жінка!»

І справа не в тещі Дудченка – вона людина літня і, можливо, не ідеально здорова. Зрештою, кожен може у серцях вимовити необдумані слова. Але чи варто їх виносити на загальний огляд?

Війна – це завжди розгул злоби, яку зазвичай подають під виглядом «праведного гніву». І в нецерковних людей це можна зрозуміти – вони вважають, що мають повне право ненавидіти агресора. Але чи може так само мислити християнин, а тим більше священник? Адже Дудченко явно вважає тещин матірний гумор нижче пояса чимось, що варте гордості.

Чи можемо ми уявити, щоб, наприклад, апостол Петро вихвалявся висловлюваннями своєї тещі, мовляв, римських окупантів треба зґвалтувати? Малоймовірно, щоб вона подібне могла говорити, але абсолютно точно, що апостол ніколи не став би так її ганьбити.

І ще. Перебуваючи в УПЦ, Дудченко такого не писав. Він позиціонував себе богословом, писав книги про таїнства Церкви.

З ким поведешся?

Читайте також

Переслідування УПЦ і ліквідація УГКЦ у 1946: чи є подібність?

Після розгрому нацистів і визволення Західної України керівництво УГКЦ ініціювало переговори з радянськими органами заради подальшої долі своєї структури.

Про мобілізацію священника в снайпери

Людина, яка обрала шлях священника, не має права вступати до армії і брати до рук зброю. А про вбивство іншого і говорити абсурдно.

Про цифри: скільки у нас православних, мусульман та іудеїв

Довіра до методів дослідження Центру Разумкова в темі Православ'я – мінімальна.

Чому допомога онкохворим дітям – загроза держбезпеці

Ми вже давно мали б звикнути до витівок деяких народних депутатів, які особливо люто ненавидять УПЦ. Але вони не припиняють дивувати.

Рамадан для влади ближчий, ніж Великий піст?

Невже мусульмани та іудеї, яких у країні трохи більше відсотка населення, стали привілейованим класом? Адже Україна вважається християнською країною.

Молитва для Зеленського

Якщо Думенко складає для походу до Ради молитву, де перераховуються окремо президент, Рада і уряд, ми розуміємо: ці слова адресовані не Богу, а людям, які його запросили до Ради.