Патриарх Варфоломей опять заговорил о «неблагодарных детях с Севера»
Патриарх Варфоломей. Фото: Facebook
Ох уж эти неблагодарны дети с Севера, ох, какие же они не благодарные! Я правда так и не нашел в тексте ответ на вопрос: а за что именно мы должны благодарить лично Патриарха Варфоломея? Или он решил поставить знак равенства между своей личностью и всей историей КонстП аж до времен крещения Руси? Вроде как если вы благодарны за то, что ваши предки крестились - говорите как вы меня любите и если вы меня критикуете - вы не благодарны за то, что было 1000 лет назад. Так что ли? Мне кажется, что Патриарху Варфоломею обязательно нужно посмотреть фильм "Кавказская пленница" с его крылатой фразой: "а ты не путай свою личную шерсть с государственной!"
Конечно, мы благодарны греческому народу и Константинопольской Церкви за то доброе что было в прошлом, но это отнюдь не означает, что это дает какую-то индульгенцию на все злодеяния и преступления представителям этого Патриархата на все время до скончания веков. Учитесь отвечать за свои поступки, товарищ Варфоломей, а не прятать свои грязные делишки за событиями древности.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.