Гордыня и тщеславие - наши любимые грехи
Грех гордыни. Фото: Психосома
Прочитали мы эти слова апостола, приняли их во внимание и пошли дальше по жизни, тщеславясь и споря по мелочам, превозносясь перед другими. Потому как гордыня и тщеславие - наши любимые грехи, они проникли в нашу суть, как грибница опёнка проникает в трухлявую древесину. Не вывести грибницу из дерева, остаётся только сжечь всё вместе.
Лишь только живое дерево способно сопротивляться грибнице, как и болезням. Так же и с человеком. Но насколько мы ещё живы? По плодам будет видно. И если плоды нашей жизни напоминают грибы на пне, то печальна наша участь!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.