Притча: викритий монах
У кожного з нас у кутку стоїть своя бочка. Питання – що з нею робити? Фото: freepik.com
Прийшли до святого єпископа Аммона брати з одного монастиря і стали скаржитися на монаха, який впав так низько, що до нього вночі приходила жінка, і стали вимагати від преподобного Аммона, щоб він вигнав цього монаха, знявши з нього іноцький одяг.
Єпископ відмовився:
– Я не повірю, поки не зможу переконатися в цьому сам.
І ось ченці простежили, як блудниця зайшла до келії цього нещасного монаха, і повідомили про це єпископу. І він сказав:
– Ходімо разом.
Постукали у двері до ченця; той, дрижачи від страху, вийшов їм назустріч. Єпископ із братією увійшли до келії. Аммон здогадався, що чернець сховав свою нічну гостю під бочкою, що стояла в келії. Він сів на цю бочку і сказав монахам:
– Обшукайте всі кути кімнати.
Ті почали шукати, залізли в льох, але нікого, звісно, знайти не змогли. Ніхто з них не посмів попросити: «Встань, владико, ми подивимося під бочкою». Постоявши, вони сказали:
– Ми нікого не знайшли.
Аммон відповів їм:
– Бачите, як ви згрішили? Ідіть і кайтеся.
А сам залишився з тим монахом, підійшов до нього, не сказавши й слова на докір, а лише, взявши його за руку з любов'ю, шепнув йому тихо:
– Брате, брате, стеж за душею своєю, пам'ятай, яке коротке це життя, – і вийшов.
Читайте також
Фасад із кісток і фасад зі світла
Антоніо Гауді сорок три роки будував храм у Барселоні, знаючи, що це будівництво – на віки.
Суд над мертвим папою
Одного разу в Римі посадили на престол тіло померлого папи й улаштували над ним суд. Звинувачення спиралося на церковне правило, яке колись урятувало його кафедру.
Обитель, збудована на зло королю
Коли в Мінську в православних залишився лише один храм, містяни вирішили збудувати ще один – і не зупинилися навіть перед королівським указом.
Молода Мати і сплячий Христос
Мікеланджело висік скульптуру Діви, яка виглядає молодшою за свого Сина, і єдиний раз у житті залишив на мармурі автограф. Жодне з цих «дивацтв» не є випадковим.
Православні книги з уніатського верстата
У XVIII столітті почаївські ченці-уніати друкували книги, за якими молилися православні та старообрядці.
Історія медового братства
Могилівське братство виросло зі складчини на святковий мед і дозріло до власної друкарні.