Притча: порада преподобного Антонія тим, хто весь час просить порад
Перш ніж просити поради, треба подумати, чи зможеш ти її виконати. Фото: pikabu.ru
Він їм сказав:
- Ви ж знаєте, чому вчить нас Христос в Євангелії. Цього для вас досить.
Але оскільки вони продовжували наполягати на тому, щоб він дав їм яке-небудь повчання, він їм сказав:
- Виконаєте, що заповідав Спаситель: «Якщо вдарять тебе по правій щоці, підстав ліву».
Вони відповіли, що не мають достатньо сил для того.
- Якщо і цього ви не можете зробити, – продовжував він, – то, принаймні, не платіть злом за зло.
Вони оголосили, що і це вище їх сил. Тоді преподобний, обернувшись до свого учня, сказав йому:
- Піди, приготуй їм чогось поїсти: я бачу, що вони дуже слабкі.
А їм сказав:
- Якщо ви не можете виконати нічого зі сказаного мною, то що ж сказати мені вам ще? Ви швидше потребуєте молитов, які б допомогли вашій слабкості, ніж якихось порад.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.