До упокоєння митрополита Амфілохія
Амфілохій, митрополит Чорногорсько-Приморський.
Церкві і простим віруючим ще належить дати оцінку його служінню на посаді першоієрарха чорногорського православ'я, але вже зараз можна сказати – владика став справжнім НАРОДНИМ АРХІЄРЕЄМ, тобто ієрархом, який вів за собою людей, і власним прикладом показував – з Христом і Церквою ми не повинні нічого боятися.
Роки служіння митрополита були дуже складними і важкими – війна в Югославії, розпад держави, довгі роки утисків з боку безбожника Джукановича, які «увінчалися» антицерковним законом.
Митрополиту часто пропонували домовитися і діяти на догоду владі. Він міг жити спокійно і комфортно, приголубленим увагою правителів. Але він вибирав інший шлях – шлях правди, шлях захисту Церкви, і цього навчав свою паству. І результати його роботи ми могли бачити весь минулий рік, коли в маленькому Подгориці щотижня збиралися десятки тисяч віруючих на хресні ходи на захист своєї Церкви.
У наш час приклад митрополита Амфілохія особливо цінний, коли ми спостерігаємо гучні падіння архієреїв і навіть предстоятелів древніх Помісних Церков. Владика ніколи не йшов на угоду зі своєю християнською совістю і прямо, привселюдно казав, що папство в Православ'ї – антиєвангельська єресь, а неруположені розкольники не можуть називатися частиною Церкви. Говорив, хоча в багатьох випадках йому вигідніше було просто промовчати і «не псувати відносини».
Але владика завжди вважав за краще «не псувати відносини» з Христом, а не з людьми. Тому ми маємо право сподіватися, що зараз митрополит Амфілохій знаходиться з Тим, на Кого він завжди сподівався.
Читайте також
Про те, як у ПЦУ зневажають масовку
У ПЦУ, за запевненнями Зори, зневажають масовку, в ній «головне – правда, а не кількість» парафіян. Тим не менш, на всі виїзні служби Епіфанія Думенка людей звозять автобусами.
Переслідування УПЦ і ліквідація УГКЦ у 1946: чи є подібність?
Після розгрому нацистів і визволення Західної України керівництво УГКЦ ініціювало переговори з радянськими органами заради подальшої долі своєї структури.
Про мобілізацію священника в снайпери
Людина, яка обрала шлях священника, не має права вступати до армії і брати до рук зброю. А про вбивство іншого і говорити абсурдно.
Про цифри: скільки у нас православних, мусульман та іудеїв
Довіра до методів дослідження Центру Разумкова в темі Православ'я – мінімальна.
Чому допомога онкохворим дітям – загроза держбезпеці
Ми вже давно мали б звикнути до витівок деяких народних депутатів, які особливо люто ненавидять УПЦ. Але вони не припиняють дивувати.
Рамадан для влади ближчий, ніж Великий піст?
Невже мусульмани та іудеї, яких у країні трохи більше відсотка населення, стали привілейованим класом? Адже Україна вважається християнською країною.