Притча: рецепт від невіри
Фото: klvobo.ru
Пару днів потому старець навідався до атеїста з візитом у відповідь і приніс з собою чудову картину. Атеїст був здивований. Він ще не бачив більш досконалого полотна!
- Який прекраснмй живопис. Скажіть, хто це написав? Хто автор?
- Як хто? Ніхто. Лежало собі чисте полотно, а над ним полиця з фарбами. Вони випадково перекинулися, розлилися – і ось вам результат.
- Навіщо ж так жартувати? – засміявся атеїст. – Адже це неможливо: прекрасна робота, точні лінії, мазок і поєднання відтінків. За всією цією пишністю відчувається і глибина задуму. Без автора в такій справі не обійтися!
Тоді старець посміхнувся і сказав:
- Ви не в змозі повірити, що ця невелика картина виникла випадково, без попереднього задуму творця. І хочете, щоб я повірив, що наш прекрасний світ – з лісами і горами, океанами і долинами, зі зміною пір року, чарівними заходами сонця і тихими місячними ночами – виник з волі сліпого випадку, без задуму Творця?
Читайте також
Різдво без глянцю: про що мовчить чорна печера на іконі
Чому Богородиця відвертається від Немовляти, а в центрі святкової ікони зяє пекельна безодня. Розбір драми, прихованої в фарбах.
Кров на фундаменті вітчизняного християнства
Історія перших київських мучеників Феодора та Іоанна, чия смерть показала князю Володимиру страшну зворотню сторону язичництва і визначила Хрещення Русі.
Лід рушив: чому у зла не вистачить снігу, щоб скасувати весну
У світі, де «завжди зима, але ніколи не Різдво», ми впізнаємо свою реальність. Про те, чому лід відчаю приречений розтанути, і яку ціну Бог заплатив за нашу весну.
Зламаний ніс святителя: що знайшли лікарі в гробниці Миколая Чудотворця
Про результати експертизи 1953 року: сліди катувань, тюремний артрит і загадка мироточення з сухих кісток, яку наука не може пояснити більше півстоліття.
Сім єпископів проти дикого Криму: як Церква брала херсонеський плацдарм
Чому християнство в Криму почалося з «квитка в один кінець», як молитва вдарила по античному ринку і чому єпископ увійшов у розпечену піч.
Як вірив у Бога двірник дядя Коля
У радянські часи люди старшого покоління найчастіше були віруючими. Але свою віру вони старанно приховували і не афішували. Ось одна з таких історій.