Про «киян-вимагачів»

Протести проти УПЦ. Фото: Реальний Київ

Канал-мільйонник «Реальний Київ», який посилено «топить» за ПЦУ, розмістив фотографії з-під Київради, куди приїхав на гастролі десяток порошенківських активістів, які зазвичай «працюють» біля Лаври. Розмістив із коментарем: «Кияни вимагають від міськради заборони УПЦ МП у Києві».

Хто ж ці «вимагаючі кияни»? Наприклад, перукар з Боярки А. Мельник, який завжди приходив на акції до Лаври в куртці з характерним написом «OHUENO», або юнак, який розпорошив у обличчя Кохановській сльозогінний газ (у неї хімічний опік очей, а він на волі), або хлопці , що нападали на монахів, наступали їм на ряси і били по ногах.

Раніше ці люди координувалися з офісу Євролідарності навпроти Лаври і навряд чи приходили на щоденні акції безоплатно. Можна припустити, що й акція під КМДА – це також їхня робота.

Колись більшовики любили використовувати вираз: «Громадська потреба». Схоже, наразі нічого нового у нас не вигадали.

Читайте також

Переслідування УПЦ і ліквідація УГКЦ у 1946: чи є подібність?

Після розгрому нацистів і визволення Західної України керівництво УГКЦ ініціювало переговори з радянськими органами заради подальшої долі своєї структури.

Про мобілізацію священника в снайпери

Людина, яка обрала шлях священника, не має права вступати до армії і брати до рук зброю. А про вбивство іншого і говорити абсурдно.

Про цифри: скільки у нас православних, мусульман та іудеїв

Довіра до методів дослідження Центру Разумкова в темі Православ'я – мінімальна.

Чому допомога онкохворим дітям – загроза держбезпеці

Ми вже давно мали б звикнути до витівок деяких народних депутатів, які особливо люто ненавидять УПЦ. Але вони не припиняють дивувати.

Рамадан для влади ближчий, ніж Великий піст?

Невже мусульмани та іудеї, яких у країні трохи більше відсотка населення, стали привілейованим класом? Адже Україна вважається християнською країною.

Молитва для Зеленського

Якщо Думенко складає для походу до Ради молитву, де перераховуються окремо президент, Рада і уряд, ми розуміємо: ці слова адресовані не Богу, а людям, які його запросили до Ради.