Притча: навчитися просити вибачення

Сьогоднішня притча - про вміння просити вибачення. Фото: pinterest.com

Жили-були два брати-ченця, які весь час сварилися. Після кожної сварки молодший йшов у старшого вибачення просити:

- Прости мене, брате!

Але у старшого характер був крутий. Не вмів він ні прощати, ні просити вибачення.

І ось одного разу пішов молодший брат з монастиря і пропав кудись. День його немає, другий немає. Пройшов тиждень. Занепокоївся старший брат: а раптом з молодшим що трапилося, а він так і не встиг у нього вибачення попросити? І відправився на пошуки.

Виходив багато земель скрізь запитував, чи не бачили його брата. Докучав багатьом своїм питанням люди гарячкували, гнали його. А тому звик він свої розпитування починати зі слів:

- Вибачте мене, брати... Прости мене, брат... Прости мене, сестра...

Провів він у пошуках кілька років, але так і не знайшов молодшого брата. Вирішив повернутися в монастир. Постукав у ворота. Ворота відчинилися. І зі словами «Прости мене, брат...» мандрівник, потупивши очі, увійшов в ворота.

- І ти, брат, прости мене, почув він у відповідь.

Ворота йому відчинив молодший брат...

Читайте також

Притча: Про сина шевця

Різдвяна притча про чудо, милосердя та віру.

«Пікасо́»: втрата друга та подолання спокуси

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 20

По краєчку, по самому по краю

Різдвяна розповідь.

Фільм «Капітан Фантастік»: чи правильно ми виховуємо дітей

У цьому фільмі ставляться непрості питання про виховання дітей: кого ми з них робимо, до чого їх готуємо? А ще про вміння визнавати помилки та робити вибір.

Притча: Візит до багатого колекціонера

Коротка притча про важливість правильно розставлених акцентів.

Новомученики XX століття: священномученик Олександр Харківський

Він прийняв священний сан досить пізно, у 49 років, а його святительське служіння проходило у непрості 1930-ті роки. Але всього цього могло й не бути...