Глава Фанару хоче панувати, але не хоче, щоб його називали папою

Патріарх Варфоломій
В якості спростування він послався на слова Калінніка Деліканіса, єпископа Фанару початку ХХ століття, відомого своїми поглядами на зближення з англіканами: «Питання, пов'язані з опікою і ставленням Великої Церкви Ісуса Христа, яка втручається в силу свого статусу і вносить свій ефективний внесок в арбітражні розгляди і вирішення спорів, що виникають між Церквами ... ніколи не відкладалися».
На думку патріарха Варфоломія, це «наша відповідальність, наша спадщина», і «про це свідчать факти і документи».
Але на що ж образився глава Фанару? Згадаймо його власні заяви, заяви його єпископів.
Патріарх Варфоломій: «Ми повинні переглянути нашу еклезіологію... і визнати, що в неподільному Вселенському Православ'ї є один "Перший", не тільки за честю, але і "Перший" з особливими обов'язками і канонічними повноваженнями, покладеними Вселенськими соборами».
Митрополит Ієрофей Влахос: «Вселенський патріарх першим формує єдність Церкви в образі (або за образом – Ред.) Христа... Той, хто не перебуває в спілкуванні з "Першим", той разом зі своїм Синодом відрізаний від церковної спільноти».
Архієпископ Елпідофор: «Якщо ми будемо говорити про джерело першості, то таким джерелом є сама особистість архієпископа Константинополя, який як єпископ є першим "серед рівних", але як архієпископ Константинополя і, відповідно, Вселенський Патріарх є перший без рівних».
Нескладно помітити, що скрізь просувається теза про «Першого без рівних», тобто єпископа, який має найвищі повноваження перед іншими Церквами, а відповідно – право ними керувати.
Нагадаємо, що в РКЦ примат папи передбачає право «повної, вищої та загальної здійснюваної безперешкодно влади над всією Церквою».
Виходить, глава Фанару хоче мати повноваження папи, але при цьому не хоче, щоб його називали папою. Але, може, пора перестати соромитися?
Читайте також

Чи потрібні сьогодні дискусії про автокефалію та Феофанію?
У момент, коли Церкві потрібна максимальна мобілізація та єдність, у ній відбуваються прямо протилежні процеси.
Про порожнечу в захопленому черкаському соборі на Покрову
Очікування: собор, названий у ПЦУ «гарнізонним», у таке подвійне свято має бути заповнений вщерть молитовним народом. Реальність: у величезному храмі стоїть від сили 20 осіб.
Навіщо відбирати чужі храми, якщо ви руйнуєте свої?
Минуло 10 років, як церква знаходиться у ПЦУ, але стан святині просто шокує.
Чи може християнин ненавидіти Путіна?
Ненавидіти завжди легше. Людина, коли упивається ненавистю, часто навіть отримує від цього задоволення. Тільки до християнства це не має жодного стосунку.
Про цифровий ID та останні часи
Чи потрібно боротися, влаштовувати протести, йти «в ліси», купувати для прожитку наділи землі, як радять деякі старці?
Глобальне потепління: кому нам вірити – Трампу чи Патріарху Варфоломію?
Звісно, у боротьбі за екологію немає нічого поганого. Але хіба це справа церковного ієрарха, та ще й «першого без рівних»?