Притча: мавпа і насіння дині
Дуже важливо - вміти відмовити собі в ласощах. Фото: klike.net
Жила-була мавпа, яка дуже любила насіння дині. Якось вона побачила на лозі диню, в якій був невеликий отвір. Зраділа мавпа, сунула в отвір лапку, схопила жменю насіння дині, а вийняти кулачок не може – отвір вузький.
Довго верещала мавпа і лаялася на диню, але так і не захотіла розтиснути кулак і відмовитися від насіння. Прийшов мисливець і схопив мавпу: це він зробив у дині отвір, щоб вловити найжадібнішу мавпочку.
І сказав мисливець мавпі:
- Краще тобі було голодною залишитися, ніж життя своє заради насіння дині втратити.
Так і нас ворог вловлює, коли відмовляємося бачити небезпеку в задоволенні ховається.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.