Про Кураєва

Андрій Кураєв. Фото: BBC

І їх можна зрозуміти. О. Андрій – талановитий, ерудований місіонер, письменник і проповідник, який привів до Церкви безліч людей.

Але ми живемо в світі, де людина під впливом зовнішніх і внутрішніх обставин постійно змінюється. Нинішній Андрій Кураєв говорить зовсім не ті слова, завдяки яким тисячі людей свого часу приходили до Церкви. Залишився талант, залишилася ерудиція. У словах нинішнього Кураєва є викриття, є сарказм, є навіть знущання над тими, хто нижчий за нього по ерудиції. Але немає головного – любові.

Давайте задамо собі просте запитання – зміг би нинішній Андрій Кураєв привести до Христа стільки людей, скільки привів о. Андрій 90-х? Навряд.

Можна критикувати архієреїв Церкви, можна викривати їх недоліки. Але не можна в запалі боротьби йти проти Церкви. І дуже показово, що зараз Мережа вирує захисниками Кураєва з числа відвертих ворогів Церкви. Чи захищають вони о. Андрія тому, що він написав свого часу чудові книги про християнство? Ні. Для них важливо, що він – критик РПЦ і її священноначалія.

І ще. Вже є реакція самого Кураєва. Він пише, що Патріарх Кирил і церковний суд очікували від нього покаяння «на колінах», проте сам він у виборі між дияконським служінням у Церкві і «праві говорити за своїми переконаннями» вибрав друге.

І ось ці слова про «чекають, щоб ми приповзли на колінах і не дочекаються» ми в Україні чули безліч разів від розкольників. І чули від них свої варіанти оповідань про «право на переконання». Нескладно помітити, що і о. Андрій, і українські розкольники маніпулюють – Церква не чекає від них «приниження на колінах». Церква чекає покаяння. І в обох випадках цьому заважає гордість.

Чи зможе це усвідомити о. Андрій?

Читайте також

Про крах історії про «московського попа і хлопчика в ліжку»

Кампанія з чорного піару УПЦ проводиться масштабно та координовано представниками СБУ, ЗМІ та ПЦУ.