Документи РФ як основа для перейменування УПЦ

Суд. Фото: gorod.dp.ua

Текст рішення величезний, але всі його аргументи зводяться до того, що порошенківський закон про перейменування від 20.12.2019 справедливий, бо справедливі його тези. А вони за фактом зводяться до того, що УПЦ є частиною РПЦ, якщо про це говорить один із наступних пунктів.

1. У статуті УПЦ є вказівки щодо її входження до структури РПЦ.

2. У статуті РПЦ є вказівки на входження до її складу УПЦ.

3. У статуті РПЦ є вказівки про обов'язкове входження до її структури ієрархів УПЦ.

«Апеляційні» судді заявляють, що «дотримані» всі три пункти, а отже – справа доведена.

Відповімо за пунктами.

1. У нинішньому статуті УПЦ немає жодних вказівок щодо зв'язку з РПЦ. Але «шановні» судді користувалися старим статутом, який діє до 27.05.22. А що? Дуже зручно. Дивно, що вони не досліджували радянських документів, коли наша Церква була українським екзархатом.

2. Ухвалення в Україні судових рішень на підставі документів структур країни-агресора – це просто конгеніальна практика. Чекаємо тепер від цих суддів на рішення про проголошення Криму, захоплених східних та південних областей України «російськими територіями». А чого? Якщо можна УПЦ назвати «російською» на підставі статуту РПЦ, то чому не можна назвати «російською» українську територію, якщо про це написано в документах окупаційних адміністрацій та центральної влади РФ?

Давайте прямо. Ми всі розуміємо, що судді приймають такі рішення, бо одержують завдання «згори». Але діяти за свавіллям заради хотілок влади – це трохи ганебно, чи що.

Як там казав Зоря? Такої релігійної свободи ми ще не мали? Мали. До рівня Леніна-Сталіна-Хрущова просто рукою подати.

Читайте також

Покажи мені твоїх «старців»

Сьогодні ми бачимо сотні та тисячі священників УПЦ, які, незважаючи на цькування та фізичне насильство, залишаються вірними Церкві.