Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
На останніх засіданнях судів у справі Лаври незмінно з’являється якийсь юнак – Давид Пшеничний. Разом з кількома однодумцями він, як може, тероризує адвокатів УПЦ: кричить, розігрує безглузді перформанси і навіть намагається застосовувати силу.
Попри інфантильну зовнішність, в антицерковних конфліктах Пшеничний не новачок. У 2024 році він став одним із «героїв» силового захоплення Черкаського кафедрального собору групою «віруючих» ПЦУ. З натовпу бойовиків він вирізнився тим, що відкрив стрільбу прямо в храмі. Як з’ясувалося пізніше, не з бойового, а з травматичного пістолета. Пшеничний вистрілив у голову парафіянці собору Марії Прищепі – лікарям довелося накладати їй шви на обличчя.
Жодної відповідальності за це він, звісно ж, не поніс. Зараз Пшеничний приходить до суду без зброї, але йому і без того є чим виділитися. Біля будівель судів він влаштовує акції залякування для адвокатів і віруючих УПЦ: поміщає у трилітрові банки портрети ієрархів, стилізовані під відрізані голови. Пшеничний носить футболки язичницького бренду Svastone з нацистським символом «Чорне сонце» та написом Sonne mit uns («З нами сонце»).
Іншими словами, лідер антицерковних акцій і «парафіянин» ПЦУ – бойовик, який симпатизує нацизму та язичництву.
І в цьому немає нічого оригінального.
Зовсім нещодавно ми спостерігали аналогічну діяльність іншого активіста ПЦУ. Цілий рік під стінами Києво-Печерської лаври «працював» сатаніст на прізвисько маг Веліар (справжнє ім’я – Богдан Орищенко), і теж з кількома помічниками. Вони влаштовували блюзнірські «відспівування» УПЦ, рвали й топтали ікони, розмахували антицерковними плакатами та пікетували монастир. Паралельно Веліар агітував за ПЦУ, заявляючи:
«Ми хочемо, щоб у Лаврі була канонічна українська церква митрополита Епіфанія».
У вільний від «роботи» на ПЦУ час Веліар служив чорні меси та ворожив на картах Таро. Крім того, Орищенко співпрацював із СБУ і виступав свідком у судах проти віруючих, які захищали Лавру. Можливо, саме за це він отримав від спікера Ради орден «Гордість і слава України».
Однак пізніше Веліар разом із відьмою Марією Тихою опинився фігурантом масштабних шахрайських схем: виманювання грошей у сімей військовослужбовців та ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі.
Ми не знаємо, чи пов’язаний Пшеничний із СБУ, але його методи боротьби з УПЦ дуже нагадують «веліарівські»: скандали, блюзнірства, залякування, психологічний і фізичний тиск. Різниця лише в деталях: Орищенко мав «вижити» УПЦ з Лаври, а Пшеничний – максимально ускладнити адвокатам Церкви судові засідання у справах монастиря.
Є й ще одна схожість – повна безкарність. Важко повірити, що всі їхні «подвиги» обходяться без покровительства згори.
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
