Притча: Усьому свій час
Лоша із мамою. Фото: pixabay.com
Нещодавно народжене лоша усього боялося. Воно сильно тремтіло і було таким слабким, що ноги його підгинались і воно часто падало. Побачивши великих коней, які легко й привільно мчали зеленим лугом, воно зі страху забилося під живіт матері і звідти пролунав його тоненький голосок:
– Невже і я колись стану таким, як вони?
– Не бійся, дитя моє, – відповіла йому кобилиця. – Ти народжений для швидкого бігу, усьому свій час. Він прийде, і ти побачиш, як багато чого буде тобі до снаги.
Читайте також
Духовна інженерія Константинополя в облозі
Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: єпископ
Раніше кожен християнин знав свого єпископа особисто. Історичний розбір показує перетворення малої громади-сім'ї на величезну адміністративну структуру.
Реквієм обривається на сльозній молитві
Слово «реквієм» перекладається як «спокій». Моцарт встиг написати лише сповідь грішника – далі рукопис перервався зі смертю автора.
Паспорт, що врятував життя під носом у гестапо
В окупованому Києві звичайний прихід на Подолі став підпільною мережею порятунку, де рядок у метричній книзі важив більше, ніж людське життя.
Смерть, що зрівняла стани
У Римі жінка була вічною дитиною, а раб – просто річчю. Але на арені амфітеатру християнки здобули право голосу і довели свою рівність із чоловіками.
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.