Притча: Усьому свій час
Лоша із мамою. Фото: pixabay.com
Нещодавно народжене лоша усього боялося. Воно сильно тремтіло і було таким слабким, що ноги його підгинались і воно часто падало. Побачивши великих коней, які легко й привільно мчали зеленим лугом, воно зі страху забилося під живіт матері і звідти пролунав його тоненький голосок:
– Невже і я колись стану таким, як вони?
– Не бійся, дитя моє, – відповіла йому кобилиця. – Ти народжений для швидкого бігу, усьому свій час. Він прийде, і ти побачиш, як багато чого буде тобі до снаги.
Читайте також
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.
Як ченці рятували античність, стиснувши зуби та пера
Платона, Галена і язичницьку граматику крізь руїни Рима пронесли ченці – при світлі лампи, з обмороженими пальцями, під гул війни за стіною.
Заміське селище, де неміч перестала бути вироком
Антична культура високо цінувала громадянську спроможність, відсуваючи немічних на узбіччя суспільного життя. Християнський проєкт у Каппадокії змінив цей підхід.
Що залишилося від Булгакова на Андріївському узвозі?
Демонтаж пам'ятника письменнику не стирає пам'яті про нього та його творчість, пронизану християнським змістом.
Одна літера не вирішить суперечку про святого Іллю Муромця
У Ближніх печерах Лаври біля мощей преподобного Іллі змінили табличку. Зміною однієї літери намагаються вирішити віковий спір про святого богатиря.
Брудний палець Фоми у відкритій рані Христа
У Караваджо Христос Сам веде руку Фоми до Своєї рани. Він не відсторонюється від невір'я, а допускає апостола до хворого місця.