Притча: Усьому свій час
Лоша із мамою. Фото: pixabay.com
Нещодавно народжене лоша усього боялося. Воно сильно тремтіло і було таким слабким, що ноги його підгинались і воно часто падало. Побачивши великих коней, які легко й привільно мчали зеленим лугом, воно зі страху забилося під живіт матері і звідти пролунав його тоненький голосок:
– Невже і я колись стану таким, як вони?
– Не бійся, дитя моє, – відповіла йому кобилиця. – Ти народжений для швидкого бігу, усьому свій час. Він прийде, і ти побачиш, як багато чого буде тобі до снаги.
Читайте також
Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі
Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.