Від абортів в світі люди вмирають набагато частіше, ніж з інших причин

Кефалотріб Блота і Британський декапітатор. Фото: noabort.net

Прочитавши заголовок, швидше за все ви відразу не зрозумієте, про що йде мова. Багато їто спочатку подумають, що мається на увазі смерть жінок при пологах, але потім ця думка відкидається, оскільки породіль вмирає в світі порівняно мало. Так-так, тут йдеться про дітей, убитих в утробі матері. За даними ВООЗ у 2020 році від абортів загинуло 42,6 мільйонів чоловік (для порівняння, від КОВІД – 2 мільйони). І ключове слово в заголовку – «люди».

Погодьтеся, незвично, коли ненароджених дітей називають людьми. У суспільстві прийнято їх називати по-різному: плід, ембріон, зародок і т.д. Але ніколи – людина.

Саме тому убитих в утробі дітей прийнято «толерантно» називати не вбитими людьми, а «абортивним матеріалом». Адже якщо хірургічними щипцями розривають тіло «абортивного матеріалу», а не дитини, то і вбивство – це зовсім не вбивство. Адже не людина?!

І цей парадокс – один з найдивовижніших і незбагненних в людській психології. Якщо ти встиг народитися – ти вже людина з усіма людськими правами. А якщо ти ще всередині – ти всього лише шматок м'яса, з яким можна робити все, що завгодно.

Уявімо собі, що після пологів лікар за згодою матері бере новонароджену дитини і щипцями відриває їй голову. Що б сталося? Спрогнозувати не важко. Лікаря б засудили за вбивство. Крім того, вся «прогресивна громадськість» задихнулася б від обурення – як можна так нелюдяно вбивати, та ще й маленьку беззахисну дитину!

Але коли цей же лікар вбиває цю ж дитину на 3-4 місяці раніше – суспільство спокійно. Все нормально – адже убитий – не людина, це «абортивний матеріал».

«Моє тіло – моє діло», – таке гасло феміністок, які відстоюють право жінок вбивати власних дітей.

Але феміністки – це феміністки. А чи можуть підтримувати вбивства дітей на рівні Церкви? Навіть якщо ця підтримка – всього лише мовчання? Адже за словом святителя Григорія Богослова «мовчанням зражується Бог».

Читайте також

Про нові-старі заборони церковних ЗМІ

Влада просто переслідує будь-який ресурс, який підтримує УПЦ і каже правду про церковну ситуацію в Україні.

Церква та влада: чим Україна відрізняється від СРСР

1 листопада у Спасо-Преображенському соборі Чернігова, з якого нещодавно влада вигнала громаду УПЦ, влаштували кінопоказ документального фільму про історію краю.

Чи спроможний патріарх Варфоломій контролювати ПЦУ?

Його «пташенята» відчули смак крові, розправили крила і виросли у потужних стерв'ятників.

Даєш заборону МСЕК!

Лицемірство української влади зайвий раз доводить, що вони борються зовсім не з «агентами ФСБ у рясах», і не з впливом «руського миру», а саме з Христовою Церквою.

Мирний перехід, кажете?

Сьогоднішній штурм кафедрального собору в Черкасах наочно показав, що являють собою «мирні переходи» храмів у ПЦУ.

«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»

Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».