Притча святителя Миколая Сербського. Життя багатої людини

У всьому собі відмовляв багатий чоловік, вкладав все тільки в будинок. Фото: zastavok.net

Цей багатий чоловік сам не ходив ні до кого й нікого з добрих людей не приймав у себе. У всьому собі відмовляв, вкладав все тільки в будинок. Немитий, нечесаний, в лахмітті, голодний скупар все добро своє витрачав тільки на будинок, в якому мешкав. Роками сусіди не бачили його обличчя, зате будинок був прикрашений так, що перехожі не могли стримати вигуку захоплення. Прислухався той чоловік до кожного слова похвали про свій будинок, і це було єдиною його радістю.

– Хто ж це живе в такому будинку? Хто він, якщо у нього такий особняк? – запитували перехожі. Але обличчя господаря ніхто не бачив.

Нарешті, він розтратив усе, що мав, на утримання та оздоблення будинку. Витрачати було більше нічого. І господар продовжував жити один у цьому великому і красивому, але порожньому холодному палаці.

Одного разу в будинок влучила блискавка, і він згорів дотла, а сам господар ледь встиг вибратися на вулицю. Люди злякалися, побачивши його: він був схожий на опудало, зарослий, брудний, обірваний. І всі, побачивши його, повтікали геть, як від чудовиська. У відчаї він побрів із міста, сам не знаючи куди. На дорозі йому попалися цигани: «Він стане в нагоді в нашому ділі!» – вирішили вони і, схопивши його, скалічили, викололи очі, перебили йому руки й ноги і змусили просити для них милостиню.

*   *   *

Господар будинку символізує душу грішника. Велике багатство – дари Божі. Будівництво, зміцнення і прикраса будинку – символ піклування про плоть і мирське життя. Неохайна, обірвана і голодна людина – це запущена, зголодніла душа в тілі. Блискавка – раптова смерть. Сусіди, які гребують цією людиною – Ангели Божі, що відвертаються від мерзенної душі грішника. Цигани – біси, які шукають і полонять собі подібних.

Читайте також

Гора Карантал: випробування спокоєм

Скельна вершина стоїть стіною між шумом Єрихона і тишею пустелі. Тут мовчання – як дзеркало, що проявляє те, з чого ми зроблені насправді.

Герої під низькою стелею: про літературу, яка розучилася бачити вічне

Сучасна проза дедалі частіше нагадує емоційну аптечку, позбавлену надії. Чому підміна морального вибору травмою забирає у нас небо і робить літературу тісною?

Паперова фортеця: григоріанський розкол 1925 року

У 1920-ті роки єкатеринбурзькі собори пустували за повної підтримки влади. Як проект ОДПУ зі створення слухняної церкви розбився об опір віруючих.

Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити

Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.

Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм

​Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?

Слово Боже проти нейрослопу: як зберегти людяність

​Інформаційний шум та ШІ-генерації приводять людину до тваринного стану. Як вдумливе читання Писання допомагає зберегти смисли, розум та образ Божий в епоху нейрослопу.