Притча святителя Миколая Сербського. Життя багатої людини
У всьому собі відмовляв багатий чоловік, вкладав все тільки в будинок. Фото: zastavok.net
Цей багатий чоловік сам не ходив ні до кого й нікого з добрих людей не приймав у себе. У всьому собі відмовляв, вкладав все тільки в будинок. Немитий, нечесаний, в лахмітті, голодний скупар все добро своє витрачав тільки на будинок, в якому мешкав. Роками сусіди не бачили його обличчя, зате будинок був прикрашений так, що перехожі не могли стримати вигуку захоплення. Прислухався той чоловік до кожного слова похвали про свій будинок, і це було єдиною його радістю.
– Хто ж це живе в такому будинку? Хто він, якщо у нього такий особняк? – запитували перехожі. Але обличчя господаря ніхто не бачив.
Нарешті, він розтратив усе, що мав, на утримання та оздоблення будинку. Витрачати було більше нічого. І господар продовжував жити один у цьому великому і красивому, але порожньому холодному палаці.
Одного разу в будинок влучила блискавка, і він згорів дотла, а сам господар ледь встиг вибратися на вулицю. Люди злякалися, побачивши його: він був схожий на опудало, зарослий, брудний, обірваний. І всі, побачивши його, повтікали геть, як від чудовиська. У відчаї він побрів із міста, сам не знаючи куди. На дорозі йому попалися цигани: «Він стане в нагоді в нашому ділі!» – вирішили вони і, схопивши його, скалічили, викололи очі, перебили йому руки й ноги і змусили просити для них милостиню.
* * *
Господар будинку символізує душу грішника. Велике багатство – дари Божі. Будівництво, зміцнення і прикраса будинку – символ піклування про плоть і мирське життя. Неохайна, обірвана і голодна людина – це запущена, зголодніла душа в тілі. Блискавка – раптова смерть. Сусіди, які гребують цією людиною – Ангели Божі, що відвертаються від мерзенної душі грішника. Цигани – біси, які шукають і полонять собі подібних.
Читайте також
«Пікасо́»: два способи стати богом
Уривок з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 23 Попередній епізод твору можна прочитати тут
Якщо єпископ – атеїст
З рукоположенням у єпископи монах погоджується на такий спосіб життя, який робить його особисте спасіння значно складнішим у порівнянні з тим, яке було до цього.
Відмінність євхаристійної Церкви від клерикальної
Церква – не інститут, який має задовольняти «метафізичні потреби народу». Це євхаристійне зібрання, де смертне людське життя перетворюється на життя нетлінне.
Розповіді про стародавню Церкву: єпископи і диякони
Єпископи і диякони – це особи, пов'язані з конкретною громадою, на відміну від апостолів і пророків. Якими були їхні функції і як розвивалися ці інститути в давнину?
Що відбувалося між Воскресінням і Вознесінням Господнім
Чому Христос одразу після Воскресіння не вознісся на небо, а взяв сорокаденну паузу? Де Він перебував цей час, чого навчав, про що говорив з апостолами?
Роль єпископа Римського у спілкуванні Церков у першому тисячолітті
На підставі вивчення актів і рішень Вселенських Соборів ми можемо впевнено визначити місце Римської Церкви та її єпископа у спілкуванні помісних Церков у епоху Вселенських Соборів.