Притча святителя Миколая Сербського. Життя багатої людини

У всьому собі відмовляв багатий чоловік, вкладав все тільки в будинок. Фото: zastavok.net

Цей багатий чоловік сам не ходив ні до кого й нікого з добрих людей не приймав у себе. У всьому собі відмовляв, вкладав все тільки в будинок. Немитий, нечесаний, в лахмітті, голодний скупар все добро своє витрачав тільки на будинок, в якому мешкав. Роками сусіди не бачили його обличчя, зате будинок був прикрашений так, що перехожі не могли стримати вигуку захоплення. Прислухався той чоловік до кожного слова похвали про свій будинок, і це було єдиною його радістю.

– Хто ж це живе в такому будинку? Хто він, якщо у нього такий особняк? – запитували перехожі. Але обличчя господаря ніхто не бачив.

Нарешті, він розтратив усе, що мав, на утримання та оздоблення будинку. Витрачати було більше нічого. І господар продовжував жити один у цьому великому і красивому, але порожньому холодному палаці.

Одного разу в будинок влучила блискавка, і він згорів дотла, а сам господар ледь встиг вибратися на вулицю. Люди злякалися, побачивши його: він був схожий на опудало, зарослий, брудний, обірваний. І всі, побачивши його, повтікали геть, як від чудовиська. У відчаї він побрів із міста, сам не знаючи куди. На дорозі йому попалися цигани: «Він стане в нагоді в нашому ділі!» – вирішили вони і, схопивши його, скалічили, викололи очі, перебили йому руки й ноги і змусили просити для них милостиню.

*   *   *

Господар будинку символізує душу грішника. Велике багатство – дари Божі. Будівництво, зміцнення і прикраса будинку – символ піклування про плоть і мирське життя. Неохайна, обірвана і голодна людина – це запущена, зголодніла душа в тілі. Блискавка – раптова смерть. Сусіди, які гребують цією людиною – Ангели Божі, що відвертаються від мерзенної душі грішника. Цигани – біси, які шукають і полонять собі подібних.

Читайте також

Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі

Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.

Братства: мережева структура проти імперії

У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.

Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль

Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.