Притча святителя Миколая Сербського. Життя багатої людини
У всьому собі відмовляв багатий чоловік, вкладав все тільки в будинок. Фото: zastavok.net
Цей багатий чоловік сам не ходив ні до кого й нікого з добрих людей не приймав у себе. У всьому собі відмовляв, вкладав все тільки в будинок. Немитий, нечесаний, в лахмітті, голодний скупар все добро своє витрачав тільки на будинок, в якому мешкав. Роками сусіди не бачили його обличчя, зате будинок був прикрашений так, що перехожі не могли стримати вигуку захоплення. Прислухався той чоловік до кожного слова похвали про свій будинок, і це було єдиною його радістю.
– Хто ж це живе в такому будинку? Хто він, якщо у нього такий особняк? – запитували перехожі. Але обличчя господаря ніхто не бачив.
Нарешті, він розтратив усе, що мав, на утримання та оздоблення будинку. Витрачати було більше нічого. І господар продовжував жити один у цьому великому і красивому, але порожньому холодному палаці.
Одного разу в будинок влучила блискавка, і він згорів дотла, а сам господар ледь встиг вибратися на вулицю. Люди злякалися, побачивши його: він був схожий на опудало, зарослий, брудний, обірваний. І всі, побачивши його, повтікали геть, як від чудовиська. У відчаї він побрів із міста, сам не знаючи куди. На дорозі йому попалися цигани: «Він стане в нагоді в нашому ділі!» – вирішили вони і, схопивши його, скалічили, викололи очі, перебили йому руки й ноги і змусили просити для них милостиню.
* * *
Господар будинку символізує душу грішника. Велике багатство – дари Божі. Будівництво, зміцнення і прикраса будинку – символ піклування про плоть і мирське життя. Неохайна, обірвана і голодна людина – це запущена, зголодніла душа в тілі. Блискавка – раптова смерть. Сусіди, які гребують цією людиною – Ангели Божі, що відвертаються від мерзенної душі грішника. Цигани – біси, які шукають і полонять собі подібних.
Читайте також
Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»
Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.
Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати
Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.
Розповіді про давню Церкву: становище мирян
У давнину громада могла вигнати єпископа. Чому ми втратили це право і стали безправними «статистами»? Історія великого перелому III століття.
Бунт у печерах: Як київські святі перемогли князів без зброї
Князь погрожував закопати їх живцем за те, що вони постригли його бояр. Хроніка першого конфлікту Лаври та держави: чому монахи не злякалися вигнання.
Світанкова утреня: навіщо в храмі співаються пісні Мойсея і Соломона?
Сонце сходить, і псалми змінюються древніми гімнами перемоги. Чому християни співають пісні Старого Завіту і як ранкове богослужіння перетворилося на поетичну енциклопедію?
Криваве срібло: як крадіжка у Віфлеємі спровокувала Кримську війну
Ми звикли, що війни починаються через нафту або території. Але в XIX столітті світ ледве не згорів через одну срібну зірку і зв'язку ключів від церковних дверей.