Господа «религиоведы» из ПЦУ, подбирайте аргументы тщательней!
Православная Церковь Украины. Фото: Благовест
Кто о чем, а я больном.
Добираясь после Всенощной домой, посмотрел программу «Детектор религия», создателем и ведущим которой является Дмитрий Горевой, позиционирующий себя как религиовед. Программа посвящена хиротониям в бывшей УАПЦ, то есть тому вопросу, который я лично недавно разбирал у себя в ФБ.
Конечно,Д.Горевой ярко и с плоским юморком рассказывал о каноничности хиротоний, сопровождая свой рассказ коллажами на уровне пятиклашек, которые могут показаться занимательными только Эллочке Людоедке. Но в его материале прозвучал аргумент, уничтожающий все то, о чем он говорил всю передачу.
Горевой сказал что часть епископата бывшей УАПЦ перерукоположил патриарх Филарет. То есть, даже пребывая в раскола, Филарет не считал возможным признать законность «чекалинской» иерархии. И тут мы сталкиваемся с диллемой--или Филарет таки был прав и иерархия УАПЦ незаконная, или незаконный сам Филарет, совершивший повторное рукороложение законных епископов.
Поэтому, господа «религиоведы» из ПЦУ подбирайте аргументы тщательней.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.