Притча про атеїста, що послизнувся
Нам не будуть страшні ніякі обриви на шляху, якщо ми будемо довіряти Богу. Фото: mota.ru
Висячи на гілці, розгойдуючись на холодному вітрі, він зрозумів всю безнадійність свого становища: внизу були покриті мохом валуни, а способу піднятися наверх не було. Його руки, що трималися за гілку, з кожною миттю слабшали. «Ну, – подумав він, – тільки один Бог може врятувати мене зараз. Я ніколи не вірив у Бога, але, можливо, помилявся. Втрачати все одно нічого».
І ось він заволав:
– Боже! Якщо Ти існуєш, спаси мене, і я буду вірити в Тебе!
Відповіді не було. Він покликав знову:
– Будь ласка, Боже! Я ніколи не вірив у Тебе, але якщо Ти врятуєш мене зараз, я з цього моменту буду вірити в Тебе.
Раптом пролунав голос:
– О ні, не будеш, Я бачу, що написано в твоєму серці!
Людина так здивувалася, що ледь не випустила гілку.
– Будь ласка, Боже! Я насправді думаю так! Я буду вірити!
– Добре, Я допоможу тобі, – знову почувся голос. – Відпусти гілку.
– Відпустити гілку?! – вигукнув чоловік. – Чи не вважаєш Ти, що я божевільний?
Читайте також
Червоний терор в Україні: як більшовики грабували та осквернювали храми
За сухими протоколами ГубЧК про «лом срібла» приховано систему свідомого кощунства. Вивчимо документальну хроніку 1919–1922 років.
Святі врата: єдиний свідок, якому не ставлять запитань
Все навколо горіло, але ці двері встояли. Чому — не знає ніхто.
Речовий доказ №2: про що свідчить шматок льону з Ов'єдо
Плат 84 на 53 сантиметри з хаотичними, несиметричними плямами. Жоден експерт, який взявся за цей шматок льону, не зміг пояснити їх інакше, ніж підлинністю Євангелія.
Притвор: книга покаяння, яку ми розучилися читати
Ми проходимо через нього не зупиняючись. А він був побудований саме для того, щоб ми зупинилися і замислилися про головне.
Справа про вбивство митрополита Володимира: протокол одного пограбування
25 січня 1918 року. Києво-Печерська лавра. Час – близько 19:00.
Благословенна скеля, яку не взяли штурмом
На Тернопільщині є вапняковий пагорб, з якого в ясну погоду проглядається горизонт на тридцять кілометрів. На ньому стоїть монастир, який ніколи не закривався.