Притча про атеїста, що послизнувся
Нам не будуть страшні ніякі обриви на шляху, якщо ми будемо довіряти Богу. Фото: mota.ru
Висячи на гілці, розгойдуючись на холодному вітрі, він зрозумів всю безнадійність свого становища: внизу були покриті мохом валуни, а способу піднятися наверх не було. Його руки, що трималися за гілку, з кожною миттю слабшали. «Ну, – подумав він, – тільки один Бог може врятувати мене зараз. Я ніколи не вірив у Бога, але, можливо, помилявся. Втрачати все одно нічого».
І ось він заволав:
– Боже! Якщо Ти існуєш, спаси мене, і я буду вірити в Тебе!
Відповіді не було. Він покликав знову:
– Будь ласка, Боже! Я ніколи не вірив у Тебе, але якщо Ти врятуєш мене зараз, я з цього моменту буду вірити в Тебе.
Раптом пролунав голос:
– О ні, не будеш, Я бачу, що написано в твоєму серці!
Людина так здивувалася, що ледь не випустила гілку.
– Будь ласка, Боже! Я насправді думаю так! Я буду вірити!
– Добре, Я допоможу тобі, – знову почувся голос. – Відпусти гілку.
– Відпустити гілку?! – вигукнув чоловік. – Чи не вважаєш Ти, що я божевільний?
Читайте також
«Пікасо́»: втрата друга та подолання спокуси
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 20
Фільм «Капітан Фантастік»: чи правильно ми виховуємо дітей
У цьому фільмі ставляться непрості питання про виховання дітей: кого ми з них робимо, до чого їх готуємо? А ще про вміння визнавати помилки та робити вибір.
Притча: Візит до багатого колекціонера
Коротка притча про важливість правильно розставлених акцентів.
Новомученики XX століття: священномученик Олександр Харківський
Він прийняв священний сан досить пізно, у 49 років, а його святительське служіння проходило у непрості 1930-ті роки. Але всього цього могло й не бути...