Про «антикриз» ПЦУ після захоплень

Біблія, видана у РПЦ. Фото: СПЖ

Після звірячого побиття у Черкасах у ЗМІ вкинули «злочинне» фото знайденої в монастирі Різдва Богородиці книги «Виведи з в'язниці душу мою. Духовні поради щодо зцілення душі» (це ж видання РПЦ, жах-жах).

Після такого ж звірячого захоплення у Ладижині у місцевій пресі з'явився «компромат» у вигляді фото з Казанського храму ікон Царських мучеників, святителя Гермогена, або требників з богослужбовими вказівками, виданими в РПЦ з благословення Патріарха Олексія, і навіть Кирила (ну, взааагалі).

Ну а вершиною такого «криміналу» можна вважати захоплення у Требухові, де активісти викинули на звалище Біблії та молитвослови лише тому, що їх було видано в Москві (15 років тому).

Перша думка після всіх подібних випадків – а що за віра у цих людей, якщо вони здатні викидати Писання через «неправильне» видавництво.

Але є ще один момент, трохи менш очевидний.

За легендою, у всіх випадках «переходів» робить це церковна громада. Тобто люди, які постійно ходять до храму на служби. Звісно, ​​вони мають бути в курсі, що там за ікони, які в лавці продають Біблії або за якими требниками читають на клиросі.

І тут запитання – хто ж тоді ці люди, які після «переходу» вперше все це бачать і тому обурюються? І яке відношення вони можуть мати до храму?

Читайте також