Притча: про відро яблук і повноту серця

Наші слова і вчинки, що йдуть від повноти нашого серця. Фото: dumsk.com

А поруч у кривенькому, старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту створить.

Одного разу прокинувся чоловік у хорошому настрої, вийшов на ганок, а там – відро з помиями.

Вилив человк помиї, відро вичистив до блиску, нарвав в нього найбільших, стиглих і смачних яблук зі свого саду і пішов до сусіда. Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!»

Відкрив він двері в надії на скандал, і побачив на порозі відро, повне відбірних яблук.

Коли господаря саду запитали, чому він не закотив скандал, а замість того відніс кривдникові кращі яблука із саду, він відповів:

– Хто чим багатий, той тим і ділиться.

Читайте також

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років

За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.

Чому Торжество Православ'я – це свято художників

У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.

Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів

Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.

Розповіді про давню Церкву: стан духовенства в перші століття

Джерела цього часу змальовують досить неоднозначну картину стану кліру. Щоб її собі уявити, розберемо три аспекти: освіта, моральність і забезпечення.

Математика вузла: чому вервиця залишається безшумною зброєю

Предмет, який обиватель сприймає як прикрасу, монах отримує під час пострига як духовний меч. Що ховається в дев'яти переплетеннях одного вузла?

Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі

Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.