Притча: про відро яблук і повноту серця
Наші слова і вчинки, що йдуть від повноти нашого серця. Фото: dumsk.com
А поруч у кривенькому, старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту створить.
Одного разу прокинувся чоловік у хорошому настрої, вийшов на ганок, а там – відро з помиями.
Вилив человк помиї, відро вичистив до блиску, нарвав в нього найбільших, стиглих і смачних яблук зі свого саду і пішов до сусіда. Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!»
Відкрив він двері в надії на скандал, і побачив на порозі відро, повне відбірних яблук.
Коли господаря саду запитали, чому він не закотив скандал, а замість того відніс кривдникові кращі яблука із саду, він відповів:
– Хто чим багатий, той тим і ділиться.
Читайте також
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.