СПЖ просить допомогти ув'язненим православним журналістам
Нашим співробітникам загрожує довічне через те, що вони говорили правду. Фото: independent.ie
Практично з самого початку відкритих гонінь на Церкву, тобто з 2015 року, наш ресурс – Спілка православних журналістів – робив усе, щоб захистити право простого українця на віру в Бога. Наше основне завдання завжди полягало і зараз полягає в тому, щоб показати людям, які називають себе християнами, що Євангеліє – це не теорія, а практика, і що Христос – це не міфічний герой, а Шлях, Істина і Життя.
Ми вибудовували свою редакційну політику так, щоб вона відповідала не віянням часу, не політичним запитам і не історичній ситуації, а виключно Євангелію. Це означає, що якщо хтось іде проти Євангелія – ми говоримо про це, незалежно від статусу і становища цієї людини, будь то народний депутат, політик, президент, єпископ чи Патріарх. Така позиція нашої редакції не подобалася і не подобається як «лівим», так і «правим» як лібералам, так і консерваторам. Нас ображали, звинувачували у всіх мислимих і немислимих гріхах, казали, що ми «сумнівний» ресурс, мріяли про розправу з нами.
В Україні нас вимагали заборонити, тому що ми писали про захоплення храмів, у Росії нас звинувачували в роботі на СБУ, тому що ми писали про неприпустиму позицію Патріарха та РПЦ щодо війни проти України, а деякі пропатріархійні ресурси навіть називали нас розкольниками за те, що ми постійно наголошували на незалежності УПЦ.
З першого дня російської агресії наша редакція зайняла однозначну позицію, озвучену Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм: ця війна – каїнів гріх. Ми послідовно дотримувалися цієї позиції. І не тому, що бажали догодити людям, а тому, що бажали догодити Богу. Але й у цьому випадку ми чули образи та звинувачення…
Одним словом, протягом багатьох років на нас виливали тонни бруду, брехні та ненависті. Тепер цей період закінчився – почалося знищення.
12 березня до співробітників СПЖ Андрія Овчаренка, Валерія Ступницького та Володимира Бобечка, а також до наших колег з «Першого Козацького» та «Мирян», прийшли представники СБУ.
У них вдома, а також у оселях інших журналістів були проведені обшуки. Жодних доказів, які б вказували на протизаконну діяльність співробітників СПЖ під час обшуків, не було виявлено, проте це не завадило силовикам посадити в СІЗО наших колег.
Наразі наші співробітники разом із отцем Сергієм Чертиліним перебувають у Лук'янівському СІЗО. По відношенню до них, а також по відношенню до десятка інших журналістів, висунуті абсолютно дикі звинувачення, суть яких можна звести до того, що православні журналісти та правозахисники, які займаються питаннями гонінь на УПЦ – перебували у злочинному угрупуванні, виправдовували агресію РФ щодо України, розпалювали релігійну ворожнечу, розповідаючи, як представники ПЦУ б'ють віруючих УПЦ, і дискредитували країну, публікуючи матеріали про захоплення храмів.
Усі звинувачення настільки необґрунтовані й абсурдні, що складно зрозуміти, де закінчується фантазія і починається марення тих, хто ці звинувачення приготував. Але, незважаючи на це, ми все одно змушені від цих звинувачень захищатись та їх спростовувати. І ми зробимо це! Захистимо своє право на свободу слова, своє право на релігію і право на те, щоб жити за сумлінням, а не за вказівкою.
Водночас сьогодні питання стоїть не лише про наш захист – а й про захист кожного з вас, кожного мешканця України. Тому що, відстоявши честь ув'язнених журналістів, домігшись їхньої свободи та закривши кримінальні справи проти них, ми доведемо, що Україна буде вільною, що вона має право називатися демократичною державою, де влада – це слуги народу, а не свавільники.
Захистивши журналістів, які відстоюють права віруючих, ми захистимо і Церкву, за яку вони наразі страждають.
Саме тому СПЖ просить вашої допомоги.
Без вас, наші дорогі читачі, ми не впораємося! Тому що проти нас відкрито півтора десятки кримінальних справ, а нашим співробітникам загрожує ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТІЛЬКИ ЗА ТЕ, ЩО ВОНИ ГОВОРИЛИ ПРАВДУ!
В умовах, що склалися, в умовах величезної кількості кримінальних справ, ми не зможемо оплатити роботу адвокатів, оплатити експертизи та інші послуги, які нам будуть надавати для захисту права на свободу совісті та слова. Тож просимо вашої допомоги. За майже десять років існування нашого ресурсу робимо це вперше, а отже, без вас ми не впораємося.
Загалом на захист тих, хто у СІЗО, треба 1 млн гривень. На захист тих, кому оголошено про підозру, – близько 500 тис. гривень. Ось реквізити та посилання на банки, куди можна жертвувати кошти.
Надсилайте гроші на будь-яку з них, ваша допомога піде на захист трьох затриманих журналістів СПЖ і всіх, кого торкнулися брехливі звинувачення у цій справі.
Збір на юридичний захист православного журналіста Валерія Ступницького:
Номер картки: 5375 4112 1534 4651
Посилання: https://send.monobank.ua/jar/4MP5Pwys38
Ціль: 460 000 ₴
Збір на юридичний захист православного журналіста Андрія Овчаренка:
Номер картки: 5375 4112 1527 5855
Посилання: https://send.monobank.ua/jar/46uQTtgFy2
Ціль: 420 000.00 ₴
Ми просимо вас не залишатися байдужими, бо захист православних журналістів – це захист православної віри в Україні!
Приєднуйтесь!
Читайте також
Американське Православ'я під ударом: український сценарій для США?
Православну Церкву ненавидять не тому, що вона російська, сербська чи антиохійська. Її ненавидять, тому що вона відмовляється поклонятися духу часу.
Літургічні та канонічні порушення під час візиту папи в Константинополь
Ми стали свідками грубих порушень канонів, спотворення літургійного чину та введення вірян в оману щодо відмінностей між Православ'ям і католицизмом.
«Спаситель – не слабак»: про нову христологію від ПЦУ
«Священник» ПЦУ Роман Грищук озвучив абсолютно новий погляд на Христа – не той, до якого всі звикли. Але ця нова «христологія» щось нагадує. Що саме?
Як правда про УПЦ проривається назовні в США і хто цьому перешкоджає
Зустрічі православного духовенства США з конгресменами з питання гонінь на УПЦ викликали сильний переполох серед лобістів Зеленського та ПЦУ. Що все це означає?
Апеляція на Фанар: гарантія справедливості чи заохочення несправедливості
«Справа Тихіка» показує, що апеляція обертається проти самої себе, коли з гаранта справедливості стає інструментом її порушення.