Притча: Столяр, що спить у труні
Труна. Фото: phonoteka.org
У майстерні працював столяр-умілець. Мешканці селища часто робили йому замовлення. Якось у майстерню під час обідньої перерви зайшов замовник, але не минуло й хвилини, як він вискочив звідти, дуже наляканий. Робітники, що сиділи під навісом, запитали його, що сталося?
– Як «що сталося»? Ваш столяр помер!
– Не може бути! – Засумнівалися столяри. – До обіду він був повністю здоровий!
– Не знаю, що з ним було до обіду, – обурився замовник, – але зараз він уже лежить мертвий у новій труні.
– А, ось воно що! – засміялися робітники. – Так, це в нього звичка така: він завжди в обід спить у новій труні!
«Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим.6:11).
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.