Притча: Столяр, що спить у труні
Труна. Фото: phonoteka.org
У майстерні працював столяр-умілець. Мешканці селища часто робили йому замовлення. Якось у майстерню під час обідньої перерви зайшов замовник, але не минуло й хвилини, як він вискочив звідти, дуже наляканий. Робітники, що сиділи під навісом, запитали його, що сталося?
– Як «що сталося»? Ваш столяр помер!
– Не може бути! – Засумнівалися столяри. – До обіду він був повністю здоровий!
– Не знаю, що з ним було до обіду, – обурився замовник, – але зараз він уже лежить мертвий у новій труні.
– А, ось воно що! – засміялися робітники. – Так, це в нього звичка така: він завжди в обід спить у новій труні!
«Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим.6:11).
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.