Провокация в Нежине показывает подлинное лицо оппонентов нашей Церкви
Нападение на крестный ход в Нежине. Фото: nizhyn.city
Страшно смотреть на кадры из Нежина. Насколько сильно надо ненавидеть Господа и Его Церковь, насколько низко надо опуститься вниз по шкале социальной и нравственной деградации, насколько серьёзно надо затмить в себе образ Бога, чтобы стремиться во что бы то ни стало осквернить иконы и святыни... и это прикрывается словами о любви к Родине. Но нельзя любить ненавидя... нельзя созидать разрушая... нельзя молиться проклиная.
Эта провокация показывает подлинное лицо оппонентов нашей Церкви, где вместо хоругвей - флаги иностранных государств, вместо молитвы - мат, вместо святыни - человеческие экскременты (простите).
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.